Вийшов новий історичний роман відомого письменника зі Сопошина

У видавництві “Фоліо” вийшла чергова книга письменника зі Сопошина Жовківської громади Петра Лущика зі серії “Галицька сага”.

Про це повідомили на сторцінці видавництва.

Серія історичних романів “Галицька сага” бере свій початок в 1914 році на сторінках “Великої війни” – першої книжки саги. Кожна наступна книжка саги охоплює історичний період, відмінний від попередньої частини.

“Час нескорених” – сьома книга, яка з’явилась у продажі з липня, охоплює останні роки Другої світової війни і після неї. Збагнувши, що сподіватися більше ні на кого, галичани самі вирішували свою долю, але шляхи для цього обирали різні.

Хтось повірив німецькій пропаганді й записався до дивізії «Галичина», а дехто зрозумів, що єдино правильний шлях — це вступити до лав Української Повстанської Армії. Але перших чекав «бродівський котел», а другим довелося стати до бою з іншим ворогом. На Галичину повернулася радянська влада, яка виявилася не кращою за німецьку: в селах насильно створювали колгоспи, під дулами автоматів відбулися вибори до Верховної Ради СРСР, на наспіх скликаному соборі ліквідували Українську греко-католицьку церкву. Але у численних криївках, схованих від ворожих очей, залишалися ті, хто не скорився долі.

Усі ці події не оминули й жителів села Перетин..”, – йдеться в анотації.

– Однією з причин того, що я все ж пристав на пропозицію Красовицкий Александр взятися за “Галицьку сагу”, було бажання пояснити потенційним читачам Сходу та Півдня України чому під час ІІ світової війни так багато юнаків та зрілих чоловіків (до 80 тисяч!) зголосилися вступити до дивізії “Галичина”. Хоч це була і ваффен, але все ж СС. Хотів пояснити чому новобранців не зупинила ця зловісна приставка. Від книги до книги я підводив читача до пояснення: розповідь про виселення десятої частини західних українців у сороковому році, жахливий червень сорок першого, переповнені змасакрованими людьми тюрми у Львові та Луцьку… , – зазначив на своїй сторінці Петро Лущик. – Мої старання виявилися даремними: те, що побачив світ у Бучі, Бородянці, Ірпені, майже один до одного повторили події червня сорок першого року. Сучасні послідовники нацизму у його новітньому прояві – рашисти – нічим не відрізняються від своїх “дєдов, что воєвалі”. Після Бучі (і не лише Бучі, але саме це місто стало символом звірств росіян) у кожного притомного українця має залишитися лише одне бажання: помститися за смерть рідних. Так поступили їхні діди у сорокових роках, ставши під прапори дивізії “Галичина”. Так поступають і теперішні герої, вступаючи до лав ЗСУ.

Але є і різниця: цього разу ми обов’язково переможемо. Але і боротьба УПА також не була даремною. Епіграфом до сьомої книги стали слова генерала НКВС Геннадія Саннікова. “Ми виграли цю війну на Західній Україні, але не перемогли”. А ми і виграємо і переможемо!

Нагадаємо, Петро Лущик  – письменник, вчитель. Народився 12 липня 1963 року у Раві-Руській. Дитинство провів у селі Бишкові, де і закінчив сільську школу. У 1980-1985 роках навчався на фізичному факультеті Львівського університету імені Івана Франка. З 1985 року працює вчителем фізики та інформатики у Сопошинській школі. Проживає у Сопошині. Автор 18 романів.

Долучайтесь до нас у Telegram https://t.me/prykordonnya_info

Comments

comments