Пам’ятник Небесній сотні не повинен стати звичним місцем для покладання квітів
У №5 (77) від 13 серпня на шпальтах «Прикордоння» ми розповіли про те, як відбувається перебіг реалізації проекту пам’ятника Небесній сотні у Раві-Руській. У публікації ми звернули увагу на фактичне ігнорування у цьому процесі ролі громади міста з боку міської влади, недоліки самого процесу організації обговорення і визначення місця та проекту пам’ятника, а також негативний результат, який може наступити, якщо ці недоліки не усунути.
У публікації, а також у зверненні до міського голови, ми запропонували не ухвалювати поспішних рішень щодо встановлення пам’ятника, як і щодо вибору місця під нього, і залучити до розроблення проектів відповідних фахівців, в першу чергу, архітекторів та скульпторів. Також ми обіцяли опублікувати власне бачення того, де може бути встановлений і як виглядати пам’ятник Небесній сотні. Щиро сподіваємось, що наші пропозиції будуть розглянути на засіданнях профільної депутатської комісії, винесені на загальноміське громадське обговорення, і при остаточному ухваленні рішення взяті до уваги.
За роки Незалежності у Раві-Руській ні громада, ні влада, ні меценати не спромоглися звести на її території жодного пам’ятника, який би мав як художню, так й історичну цінності. Причин у цьому, на нашу думку, три: відсутність відповідного фінансування, практичне незалучення до процесу розроблення і встановлення пам’ятників відповідних фахівців, а також фактична байдужість до цього процесу громади і влади, які часто діяли автономно одне від одного.
Значення в новітній історії України героїв Небесної сотні змушує громаду і владу Рави-Руської набагато відповідальніше підійти до реалізації відповідного проекту з його встановлення. Пам’ятник Небесній сотні повинен нести у собі як історичну, так і культурну і вже згадану художню цінності. І, найголовніше, пам’ятник повинен бути не просто статичним об’єктом, а нести у собі виховну функцію.
Помилково вважати, що аби пам’ятник «працював» він повинен бути встановлений у центральній частині міста, там, де його могла б бачити якомога більша кількість людей. Така думка зараз переважає як серед тих, хто займається розглядом питання про пам’ятник Небесній сотні у Раві-Руській, так і серед багатьох мешканців міста. Однак це дуже помилково.
Поставити пам’ятник у центральному, а, отже, гамірному місці, означає зробити неможливими обдування його ідеї, подій і людей, яким він присвячений. Пам’ятник, повз який щодня проходитимуть сотні одних і тих же людей, для них вже зовсім скоро стане непомітним і звичним і вони його, відповідно, не помічатимуть. Це так як для львів’ян, які, проживаючи у місті, яке є світовою спадщиною ЮНЕСКО, площа Ринок, центральна частина Львова є не більше як можливістю, в першу чергу, відпочити і здійснити покупки. У музеях, поруч із пам’ятниками архітектури у Львові львів’ян помітити дуже важко.
Інший важливий момент – місце встановлення пам’ятника. Очевидно що пам’ятник певній події потрібно встановлювати там, де ця подія відбулася. У Києві пам’ятник Небесній сотні варіантів для його встановлення не залишає – це вул. Інститутська, де і загинула більшість її героїв. У інших же містах, в т. ч. і Раві-Руській, місце пам’ятника можна обирати ледь не на території всього міста.
У випадку Рави-Руської варто розглядати і те, що місця для встановлення такого важливого пам’ятника як Небесній сотні у центральній частині міста немає. Це наслідок не лише земельного дерибану і фактичної відсутності стратегії розвитку міста у попередні роки, а й специфікою містобудування Рави.
Площа Вічева для пам’ятника Небесній сотні не годиться, зважаючи на те, що її, як правило, використовують для концертів і святкувань. Члени комісії з встановлення пам’ятника погодились з тим, що на його фоні святкування буде виглядати щонайменше неетично.
Попередньо комісія вирішила встановити пам’ятник Небесній сотні поруч із каплицею Благовіщення Пресвятої Богородиці у центрі міста. Цю ідею начебто підтримали і священики. Вибір цього місця можна зрозуміти: капличка фактично уособлює святе місце, а тому пам’ять загиблих за волю України найкраще вшановувати саме тут.
Однак місце на території каплички, де може бути встановлений пам’ятник, є доволі малим як для такого пам’ятника і належного доступу до нього там теж немає. Крім того, пам’ятник Небесній сотні фактично може опинитися «у тіні» самої каплички, яка у скверику в центрі міста таки займає основне місце. Більшість людей там помічатимуть, найперше, саме капличку, а не пам’ятник Небесній сотні. У такому випадку, останній під загрозою перетворитися саме на статичний об’єкт і не виконуватиме своєї функції.
До реалізації проекту пам’ятника Небесній сотні у Раві-Руській, вважаємо, необхідно підходити комплексно – не зациклюватися лише на створенні пам’ятника. Добре обдумана ідея, поставлені цілі і завдання, які він повинен виконувати, а також розгляд шляхів їхньої реалізації вже само по собі підкаже можливі варіанти. До прикладу, у Раві-Руській є прекрасний з точки зору перспективи для цього колишній парк Мікушева на перехресті вул. Ярослава Мудрого і Грушевського. Вже два роки як його було перейменовано у парк Героїв Майдану, однак у офіційних документах міської влади, в розумінні громадян це є просто «парк по вул. Ярослава Мудрого» чи «парк біля міської ради». Тобто, незважаючи на те, що парк носить таку важливу назву, її досі не використовує навіть офіційна влада! Однак вже навіть сама назва, парк Героїв Майдану, підказує равчанам що кращого місця для вшанування пам’яті загиблих на Майдані, не кажучи вже про місце встановлення відповідного пам’ятника, у Раві-Руській, мабуть, немає.
У парку Героїв Майдану вже понад три роки стоїть пошкоджений постамент зручного пам’ятника Борцям за волю України, питання про який також потрібно вирішити.
Сам парк Героїв Майдану має доволі зручне місцерозташування – поруч із міською радою та Народним домом, неподалік школи №1 та школи-інтернату, будинку творчості, бібліотеки, а також поліклініки. Найголовніше, поруч немає жодного з барів, нічних клубів чи місця для розваг. Тобто парк розташовується поруч із місцями та установами, які відвідують як дорослі равчани, так і, найголовніше, діти. Встановлення тут пам’ятника Небесній сотні спростило б організацію офіційних заходів як за участі міської влади, так і школярів. А поминальна хода від каплички до парку Героїв Майдану і покладанням квітів та встановлення свічок біля пам’ятника Небесній сотні мали б потужний виховний ефект.
Площа парку Героїв Майдану дозволяє перетворити його на своєрідний «парк пам’яті». Окрім пам’ятника Небесній сотні, у майбутньому, тут можна було б створити алею з іменами загиблих на Майдані. Їх, приміром, можна було б викарбувати на самих алеях – таким чином у свідомості перехожих через парк запам’ятовувалась б частина цих імен, більшість інших просто була б знайомленою. Ще один виховний ефект і приклад того, як парк буде місцем, що «працюватиме» на виховання пам’яті про тих, хто віддав своє життя за волю та свободу в Україні.
Концепція «парку пам’яті» могла б бути доповнена у майбутньому і вшануванням загиблих в зоні проведення Антитерористичної операції на Донбасі, рятувальників під час Грибовицької трагедії тощо. Тобто в одному місці можна було б зберегти пам’ять про найважливіші події в історії України та міста сучасності. Лише в одному парку, найперше, діти дізналися б одночасно про кілька трагічних сторінок в житті Україні, про які не можна забувати і які змушують робити відповідні висновки.
Іншим місцем для встановлення пам’ятника Небесній сотні міг би стати неназваний сквер поруч із школою №2, навпроти церкви св. Юрія з однієї сторони і костелу св. Йосифа – з іншої. Це місце між двома святинями греко-католиків і римо-католиків у Раві-Руській, поруч з навчальним закладом, безумовно, варте того, аби розглядати його як один із варіантів. Розважальних закладів поруч тут, як і першому випадку, теж немає. Крім того, пам’ятник тут був би чи не першим об’єктом, який впадав би ввічі іноземцям, які прямують в Україні. Для них пам’ятник Небесній сотні у цьому місці, безумовно, не залишився б непоміченим. А перше враження про Раву-Руську у них склалося б не як про «місто контрабандистів», а як про місто, де пам’ятають і шанують своїх співвітчизників.
Після обрання місця встановлення пам’ятника можна говорити про те, як виглядатиме сам пам’ятник. Однак не навпаки, адже будуючи будинок, ми спершу вибираємо земельну ділянку, де його можна спорудити, а не будуємо будинок, який згодом «встановлюємо» на землю. Так і з пам’ятником Небесній сотні – спершу необхідно визначитися з місцем, згодом – з пам’ятником.
На жаль, у більшості представників громад, не лише Рави-Руської, бачення пам’ятників подібних Небесній сотні чомусь зосереджується, як правило, на стилі «чорного мармуру» або у вигляді хреста. Тому перше враження від споглядання такого пам’ятника виникає гнітюче. Мусимо розуміти, що пам’ятник у місті – це не надгробок на цвинтарі. Відповідно будувати перші за принципом «могильних плит» не лише неправильно, а й – некоректно. По-перше, споруджуючи «надгробки» замість пам’ятників ми автоматично перетворюємо вулицю, площу чи парк на кладовище. По-друге, «надгробки» будують на місці останнього спочинку померлих, в той час як пам’ятники на кшталт Небесної сотні такими не є, а мають за мету, в першу чергу, вшанувати пам’ять про померлих. Це – різні речі, тому однаково реалізовувати їх не можна.
Проект пам’ятника Небесній сотні, безумовно, повинні розробляти фахівці – архітектори, скульптори. І їх обов’язково повинно бути кілька. Ескізи повинні містити у собі вже згадану концепцію, символізм і логічне пояснення використання певних елементів у ньому. Роль влади у цьому – оголосити відповідний конкурс, організувати його проведення і запропонувати громаді варіанти. А роль самої громади – вибрати один з них і запропонувати обґрунтовані пропозиції. Проведення дискусій – невід’ємна частина цього процесу, який, звісно, некороткотривалий і може затягнутися на роки. Однак більше обговорень зроблять сам пам’ятник ціннішим з усіх точок зору: виховної, художньої та історичної.
На сьогодні в Україні відкрито не один пам’ятник Небесній сотні. У всесвітній мережі ознайомитися з ними не є проблемою, задавши відповідний пошуковий запит.
Прикладами пам’ятників Небесної сотні є скульптури і стели у Миколаєві, Козові, Вінниці. У мережі викладено безліч проектів таких пам’ятників, які обговорюють у різних містах. Звідси і можна черпати ідеї для пам’ятника у Раві-Руській. Головне – аби цей процес був відкритим, публічним і щоби до нього було залучено якомога широке коло громадськості.
Пам’ятник Небесній сотні у Раві-Руській повинен стати не звичним місцем для покладання квітів, не черговою скульптурою, вразливою до вандалізму, а місцем, яке виховуватиме наступні покоління равчан і змушуватиме переосмислити світогляд теперішнього задля того, аби Небесна сотня більше не поповнювалась.
Андрій Бучко, газета “Прикордоння” №6 (78) від 21 вересня 2016 року
На фото – пам’ятник Небесній Сотні у Козові Тернопільської області. Світлина “Агропродсервіс”
