Микола Вантух: «Коли команди з Рави-Руської чи Жовкви грали у Другій лізі, то вболівав за них. Маю мрію, що ще і команда рідного Куликова там гратиме»

Поділитись

У Жовківському районі великий досвід роботі на ниві спортивного журналіста має Микола Вантух з Куликова. “Прикордоння” поспілкувались з ним з нагоди Міжнародного дня спортивного журналіста.

Спортивним журналістом Микола Вантух себе не вважає, називаючи аматором. Однак це далеко не так. Впродовж останніх майже двадцяти років він висвітлює події футбольної Жовківщини у місцевій, обласній та всеукраїнській пресі. У різні роки він співпрацював з газетою «Відродження», «Спортивка», «Футбол Простір», «Планета Ф», «Український футбол», а також з багатьма футбольними командами району – з Куликова, Великого Дорошева, Жовкви, Синьковичів, Гійча. Про матчі останніх у обласних та всеукраїнських змаганнях він не лише писав, а й готував до друку програмки для їхніх ігор. Крім того, Микола Вантух займається футболофілією – колекціонуванням різних предметів, переважно футбольної літератури та програмок з різних матчів.

Микола Вантух народився 19 грудня 1978 року у Куликові. Там він закінчив місцеву середню школу. З малих років зацікавився футболу.

– З кінця 1980-х років я читав газету «Советский спорт», який ми отримували за передплатою, – так і зацікавився футболом, – пригадав пан Микола. – Спершу робив різні вирізки з газет, згодом захопився футболофілією – колекціонував різні програмки з футбольних матчів, футбольні газети, книги та довідники про футбол.

Зацікавлення Миколи Вантуха футболом підштовхнуло його до пошуку та обміну різними матеріалами з такими ж колекціонерами як і він сам з різних куточків не лише України, а й пострадянського простору. Для цього він давав оголошення у спортивні газети та спеціалізовані видання для футболофілів.

– Моє колекціонування розпочалось, як і у більшості дітей, з фантиків та наклейок з футболістам. Після здобуття Незалежності, я близько 4-5 років активно збирав все, що виходило в Україні – довідники, книги, брошури, програмки до матчів збірної України, європейських кубків та львівських команд. Робив це за допомогою оголошень, які подавав у різні спортивні газети.

Одного разу мій батько, теж Микола, перебував у одному зі санаторіїв у Трускавці. Там він побачив свого знайомого, який почав розпитувати, мовляв, чого це він на старість почав цікавитись футболом і колекціонуванням. Батько спершу не зрозумів про що мова, а тоді, коли знайомий показав йому «Спортивну газету» з оголошенням з підписом «Микола Вантух, смт. Куликів», то з’ясувалось, що це було саме моє оголошення, – розповів спортивний журналіст. – Наприкінці 1990-х років я почав більше збирати програмки до матчів професійних команд Львівщини. Згодом це стало дуже дорого і фінансові можливості не дозволяли продовжувати це робити, тож останнім часом колекціоную програмки до матчів команд із Жовківщини.

– Львівським футболом «заразився» завдяки газеті «Високий Замок». Колись, на початку 1990-х років., на її шпальтах спортивний журналіст Ярослав Пастернак висвітлював ігри професійних команд, яких у Львівській області тоді було 5-6. Мені це дуже подобалось і я хотів робити те ж саме, – пригадав Микола Вантух.

Роботу спортивним журналістом Микола Вантух розпочав на початку 2000-х років. Тоді він розпочав співпрацювати з жовківським «Гараєм» – готував для команди програмки та був диктором на домашніх матчах, писав про її ігри у газети. Тоді ж і з’явилась перша публікація пана Миколи у газеті.

– У 2002 році «Гарай» переміг у півфіналі Кубка України серед аматорів» «Дельту» з Гніздця Івано-Франківської області. Я написав замітку в газету «Український футбол». Коли її надрукували, то був дуже щасливим – усім ходив і показував газету. Дехто тоді на мене навіть дивився як на дивака (Сміється, – Авт.).

З 2008 року, після створення ФК «Куликів», Микола Вантух працював у його структурі, де також випускав футбольні програмки та був диктором на домашніх матчах команди. У той же час він розпочав працювати у газеті «Футбол Простір». Спершу висвітлював там огляди про матчі «Куликова», однак вже незабаром готував звіти про матчі практично усіх ліг обласного чемпіонату.

– Бувало, у неділю їду з командою Куликова на матч, про який писатиму, а по дорозі назад обдзвонюю арбітрів з інших матчів і записую результати. Спершу було важко, адже ні арбітри, ні тренери не були готовими до того, аби щось розповідати, коментувати. Тим більше, все відбувалось у телефонному режимі – хтось не брав слухавки, інші не перетелефонували. Але згодом все налагодилось, могли перетелефонувати навіть після дванадцятої години ночі, а арбітри матчів почали надсилали мені на електронну пошту протоколи гри чи писали інформацію про неї у соціальних мережах.

Після приїзду додому, ввечері, телефонував до тренерів команд, вони розповідали про гру, записував все і десь до першої-другої години ночі писав матеріали, бо вранці газету вже подавали в друк. Фактично пів газети тоді робив я. У один рік, за підсумками сезону, я зробив інтерв’ю зі всіма тренерами футбольних команд першої ліги Львівської області. Цікаво було спілкуватись з людьми, які свого часу пограли на найвищому рівні, розповідали суто про гру. А були такі випадки, коли тренери навіть не всіх гравців знали, – пригадав свою роботу у газеті «Футбол Простір» Микола Вантух.

Після закриття «Футбол Простір» певний час Микола Вантух дописував у всеукраїнську газету «Український футбол» та газету Федерації футболу Львівської області «Планета Ф».

– У газетах особливо нічого не заробляв – скоріше для себе займався дописами туди. Моя робота була і є добровільною – платню як спортивний журналіст, якщо і отримував, символічну і заробітком її ніяк не назвеш. Запрошень висвітлити турніри, матчі за увесь час практично не було – на них їздив з власної ініціативи. Так само ніхто ніколи не оплачував. Працюю на ентузіазмі, адже отримую від того задоволення, – зазначив спортивний журналіст.

Зараз Микола Вантух також співпрацює з Львівською асоціацією футболу – архів футбольної літератури та періодики, який у нього є, слугує джерелом для укладення статистики чемпіонатів області за роки незалежності.

Крім того, журналіст співпрацює і з районними футбольними командами Жовківщини, зокрема, «Жовквою», «Скелею» (Крехів), «Юністю» (Гійче), а з цього року став також керівником інформаційного центру «Куликова». Крім того, впродовж минулого року випустив декілька довідників про аматорські футбольні колективи Львівщини.

– Писати історію аматорського футболу району та області важко, бо суттєвої інформації в газетах немає або якщо вона і є, то фрагментарна. А ветерани, які колись грали у футбол, багато чого не пам’ятають. Тому писати складно, бо картина – неповна, – зазначив Микола Вантух.

– Про що вам найцікавіше писати?

– Найцікавіше було, коли працював у «Футбол Простір». На її шпальтах намагався писати про матч кожної команди, яка брала участь у чемпіонаті області. З інтерв’ю найбільше запам’яталась розмова зі суддею республіканської категорії Миколою Івановичем Бузьком зі Жовкви, ексфутболістом збірної України Сергієм Даниловським, коли він виступав за Артасів, а також тренерами команд чемпіонів Львівської області 2010 та 2011 років Андрієм Чіхом («Нафтуся» Східниця) та Степаном Михальчуком (ФК «Куликів») .

– Які курйози чи просто цікаві випадки з вашої практики найбільше запам’ятались?

– Наприклад, коли в газеті складали турнірні таблиці. Якось зробив помилку в одній з тих, яка стосувалась чемпіонату серед юнаків. Її ніхто не помітив і згодом, додаючи результати до неї надалі, ця таблиця була хибною. Лише у перерві між колами мені зателефонував тренер однієї команди і сказав про помилку.

– Який період в районному футболі, на вашу думку, як спортивного журналіста був «золотим» на Жовківщині?

– Мабуть, найбільшого розквіту футбол тут зазнав на початку 1990-х рр., коли жовківський «Гарай» став спершу чемпіоном Львівської області, а згодом – переможцем зони чемпіонату України серед аматорів та здобув професійний статус і місце у другій лізі чемпіонату України. Також успішними були 2000-і роки, коли «Рава» з Рави-Руської була на провідних ролях у Другій лізі чемпіонату України, а жовківський «Гарай» ставав володарем Кубку України серед аматорів.

Для Куликова, вважаю, найбільш знаковими були 1970-і рр., коли команда зі селища неодноразово ставала чемпіоном та володарем Кубку області у змаганнях серед сільських колективів спортивного товариства «Колос» – тоді гравці «Мотора» були майже всі місцевими. Звичайно, успішним став і 2011 рік, коли ФК «Куликів» зійшов на вершину львівського аматорського футболу, ставши чемпіоном та володарем Суперкубку області.

– За які футбольні клуби вболіваєте?

– Я – фанат місцевого футболу. Коли команди з Рави-Руської чи Жовкви грали у Другій лізі, то вболівав за них. Маю мрію, що ще і команда з рідного Куликова там гратиме. Вірю, що за керівництва президента ФК «Куликів» Мирона Остапчака це станеться доволі скоро.

Андрій Бучко

Comments

comments