Вільний графік, проблема з Інтернетом, сум за вчителями та однокласниками. Як відбувалось дистанційне навчання у закладах освіти Жовківщини

Поділитись

13 березня, після введення карантину, освітній процес у всіх закладах освіти України відбувається з елементами дистанційного навчання. І вчителі, і учні працюють з власних домівок. Так і завершився цей навчальний рік. Тож «Прикордоння» з’ясовувало, як в умовах карантину вчителі – навчали, а учні – навчались.

– Дистанційне навчання стало для нас справжнім викликом, до якого ми не були готові, – розповіла директорка Рава-Руської школи-гімназії Олександра Міщенко. – Але особливі обставини одночасно і мобілізують, тому часу ми не гаяли, відразу взялися за освоєння актуальних на даний час платформ у інтернеті, які б допомогли нам організувати освітній процес. Звичайно, ніякі дистанційні уроки не замінять «живого» спілкування між учнями та вчителями, але так як вибору ні у кого нема, за час карантину кожен вчитель знайшов для себе і для учнів найоптимальніші засоби для викладання і навчання.

Думку Олександри Міщенко підтримують більшість колег за посадою, а також інших вчителів. Більше того, навіть учні визнають, що спілкуватись наживо у рази краще, аніж через телефон, Інтернет, соціальні мережі. Втім, якщо у школах і мали вибір, то лише щодо того як саме проводити освітній процес з елементами дистанційного навчання.

– З самого початку карантину наша школа взяла напрям на дистанційне навчання. Перші три дні – це був пошук спілкування вчителів з учнями, – розповів керівник Куликівської школи Тарас Гнатюк. – У кожному з 23-х класів нашого закладу є об’єднання у групи: вчителів та учнів та вчителів-предметників. Крім того, є окрема група всіх вчителів. У таких групах педагоги розміщують матеріали для навчання, проводять відеоуроки. Також використовуємо уроки «Всеукраїнської школи онлайн» (трансляції відбуваються по телебаченні, – Авт.). Наші вчителі досить добре оцінюють такі уроки – після них лише допомагають, підштовхують учнів, вносять власні корективи тощо.

У Річківській школі головною базою для проведення дистанційного навчання став сайт школи.

– Дистанційне навчання, вважаю, у нас організоване дуже добре. На наступний день після введення карантину кожен вчитель нашої школи вже створив свій блог на сайті школи, на якому розміщують інформацію зі свого предмету, – розповіла директора Річківської школи Тетяна Білан. – Також ми розробили спеціальний розклад, у якому на кожен день можна дізнатись як відбуватиметься урок, на якій платформі відбувається навчання, домашнє завдання, які відеоролики варто переглянути тощо.

У віддалених селах організувати дистанційне навчання набагато важче. Тамтешні вчителі розповіли, що робили це так, як могли, адже багато є нюансів, які не дозволяють зробити більшого.

– Кожен клас у нашій школі має створену групу у Viber. Вчителі там публікують завдання, а учні пізніше індивідуально кожному педагогу надсилають відповіді назад. У селі – поганий інтернет, тому проводити відеоуроки не можемо. Звісно, таке дистанційне навчання не є оптимальним варіантом, але іншого наразі немає, – розповів директор Деревнянської школи Андрій Майдан. – Батьки телефонують, цікавляться тим, що їхні діти повинні виконати. Дітей у школі загалом небагато, спілкування є зі всіма. Відсоток тих, які не виходять на зв’язок – дуже невеликий – в середньому, 2-3 у кожному класі. Це пов’язано і з тим, що у дітей немає відповідних мобільних телефонів, комп’ютерів. Але більшість з них виконують всі завдання.

Поганий інтернет, а також відсутність ноутбуків, комп’ютерів чи потужних мобільних телефонів дуже часто є перешкодою для організації навчання у школах в умовах карантину. Якщо у містах і селах, які розташовуються поруч, як правило, ця проблема не є надто «глобальною» у межах школи, то у більш віддалених населених пунктах поганий Інтернет та відсутність відповідних пристроїв часто є одночасними труднощами.

Втім, і у сільських, і у міських школах відзначають спільні проблеми у дистанційному навчанні – неможливість об’єктивно оцінити знання учнів.

– Для вчителів серед найбільших труднощів – оцінювання дитини, адже неможливо перевірити те, наскільки діти самостійно виконують завдання, – зазначив Андрій Майдан.

З «академічною доброчесність», тобто самостійним виконанням домашніх завдань, в умовах навчання «онлайн», за словами педагогів, дуже складно.

– Ми розуміємо, що вдома дітям допомагають і батьки, і старші брати та сестри. Але якщо результат виконання завдання є, не врахувати його ми не можемо, – додала Тетяна Білан.

– У наших класах, в середньому, 28-30 учнів. З усіма дітьми одночасно неможливо працювати одночасно, тому учнів у класі ділимо на невеличкі групи, з якими вчителі працюють почергово, – розповів Тарас Гнатюк.

Іншою проблемою у дистанційному навчанні для вчителів є його виснажливість.

– Труднощі полягали, звичайно, у освоєнні нових вебсервісів, у переосмисленні подачі нового матеріалу та перевірці виконаних завдань. Сама підготовка вчителя до уроку і контроль знань став займати в рази більше часу. Також великою проблемою є відсутність у більшості учнів та вчителів ноутбуків чи комп’ютерів. Постійна робота на телефонах не тільки виснажлива для всіх учасників освітнього процесу, але й шкідлива для здоров‘я, – розповіла Олександра Ігорівна Міщенко.

Попри це, керівники шкіл пишаються тим, як у їхніх закладах освіти вдалось організувати дистанційне навчання.

– У тих умовах, які склались, ми даємо собі раду. Наша держава, вчителі, дирекції шкіл не були готовими до дистанційного навчання. Нас цього ніколи ніхто не вчив, але, думаю, ми всі спрацювати так, як могли, в тих умовах, які склались. Тому велике дякую нашим педагогом, які на 200, а то й на 300% віддаються роботі, – підкреслила директорка школи у Річках Тетяна Білан.

– Позитивним у цій ситуації бачу готовність та бажання вчителів до освоєння, в більшості самостійного, нових можливостей інтернет-ресурсів, наразі вже успішного їхнього використання на практиці, у взаємодії і взаємодопомозі як вчителів між собою, так і вчителів з батьками, – підтримала колегу директорка школи-гімназії у Раві-Руській Олександра Міщенко.

Учні у своїх оцінках, здебільшого, позитивно оцінюють навчання в умовах карантину, але всім їм, як і вчителям, бракує спілкування і між собою, і з наставниками. Однак більшість з них відзначає, що не завжди все розуміють з того, що вивчають, а домашніх завдань стало більше.

– Учні просто трактують матеріал, який опрацьовують самостійно, як домашнє завдання. Без цього ніяк не обійтись, адже такою є специфіка навчання дистанційно, – пояснила Олександра Міщенко.

Серед найбільших переваг учні гімназії бачать можливість довше поспати вранці і навчатись у зручний для себе час.

– З дистанційним навчанням зустрічаюсь вперше – це щось нове і незвичайне. Чи подобається? Навіть дуже, адже не треба прокидатись з самого ранку і перебувати увесь день в школі, а – вдома, де більш комфортно, можна навчатись, навіть не встаючи з ліжка. Подобається, що є більше часу для себе. Якщо говорити про недоліки, то не завжди все зрозуміло і домашніх завдань, таке враження, стало більше. Та й за однокласниками сумую. Однак загалом, досвід такого навчання є цікавим, – розповіла учениця 10 класу Рава-Руської школи-гімназії Каріна Держипільська.

– Дистанційне навчання – це не так легко, як здавалось!). Іноді, щоб встигнути зробити домашні завдання, доводилось довго сидіти за робочим столом, але в більшості випадків, якщо не занедбувати навчання, то можна без проблем все встигати. Також тішить те, що з’явилось більше часу для саморозвитку В цілому, дистанційне навчання – класний спосіб, але не тоді, коли воно вимушене. Хочеться побачитись з друзями, однокласниками й виходити погуляти. Надіюсь, що небезпека швидко мине і ми всі зможемо повернутися до попереднього ритму життя, – додала восьмикласниця школи-гімназії Марія Кохан.

– Мені не подобається дистанційне навчання тому, що матеріал у книгах трохи незрозумілий, а відеоуроків зі всіх предметів немає. На мою думку, краще вчитись наживо, бо учитель допомагає нам у труднощах, – зазначила учениця 6 класу школи-гімназії Вероніка Луцик.

Батьки, яких «Прикордоння» опитало, здебільшого також позитивно відгукуються про дистанційне навчання, особливо тих вчителів, які проводили відеоуроки. Попри це, вони відзначать, що існують труднощі як з технічними засобами, так і самі батьки повинні допомагати дітям виконувати домашні завдання – пояснювати, підказувати, особливо з тих предметів, з яких вчителі на зв’язок або взагалі не виходять, або роблять це дуже рідко

– У дистанційному навчанні велика проблема у тому, що багато сімей мають поганий Інтернет або не мають телефонів чи комп’ютерів, тому їхні діти пропустили навчання. Є багато дітей, які навіть не відкривають завдань, бо як не вчились в школі, то й зараз не будуть. В школі вони хоч щось чули, а зараз у навчанні – повний нуль. Вони сприймають це, як канікули і їм добре, а ті, що вчились, то їм погано, бо змушені вчитись більше. Розмовляла з вчителькою, то є така проблема, що діти, які в школі мають 5-6 балів пишуть завдання на 11-12. І як таких оцінювати? Контролю нема й всі все списують. Онлайн уроків взагалі немає, вчителі скидають тільки домашнє без жодного пояснення теми. Яке ж це навчання? Немає віддачі від вчителів, буває скидаєш завдання і ніякої реакції, – поділилась враженням пані Наталя – мама учня 7 класу Лавриківської школи.

– Я – мама трьох дітей. Для мене дуже важливо, щоб навчання продовжувалось під час карантину, перебуваючи вдома. Дистанційне навчання дало виклик як вчителям, так і учням. Ми швидко адаптувались до всіх умов праці, діти оцінили роботу вчителя, навчилися здобувати знання і стали відповідальніші.
Найбільше на дистанційному навчанні подобається те, що діти ознайомились з новими платформами: Всеосвіта, Мій клас, Classroom та інші. З цікавістю виконують всі завдання, з’явилась мотивація, більше вільного часу для читання, саморозвитку і відпочинку. Вчителі самостійно організували свою працю, проводять конференції у Zoom. Єдине, що не подобається, це те, що деякі не навчилась користуватись можливостями, які доступні у ХХІ столітті, – зазначила Мар’яна Басараб з Рави-Руської.

– З дистанційним навчанням ми зіштовхнулись вперше. Це – щось нове, але з кожної ситуації потрібно вчитись виходити. На початку було відчуття, що ось-ось все закінчиться, а коли було зрозуміло, що карантин – це на довго, тоді включились в процес.

З переваг дистанційного навчання є більше часу на відпочинок, на проведення його у колі сім’ї, якого катастрофічно бракує. Серед недоліків – не у всіх дітей і вчителів є технічні можливості, через що багато пропущених уроків онлайн. Дитині важко організувати свій день, вони ведуть малорухомий спосіб життя, практично не бувають на вулиці, а це дуже вплине на здоров’я. Також дітям бракує живого спілкування з ровесниками, – додала мама однієї з учениць з Рави-Руської Анна.

Педагоги та керівники шкіл, з якими поспілкувалось «Прикордоння», зазначили, що наразі претензій від батьків щодо навчання не було.

– Робота вчителя зараз – ще більш напружена, відповідальніша, потребує значно більше енергії для проведення уроків з дітьми. Наразі від вчителів я не чую скарг чи нарікань. Як і немає претензій від батьків. Це дуже радує, – зазначив Тарас Гнатюк, директор Куликівської школи.

Питання про те, на якому рівні учнів засвоюють знання, отримані під час карантину, наразі не порушуються. Це пов’язано з тим, що не до кінця є чітке роз’яснення щодо цього від Міністерства освіти і науки. Разом з тим, достеменно невідомо, чи проводитимуть контроль знань у школах.

– Відділ освіти здійснює лише помічну функцію в організації дистанційного навчання. Контролювати його перебіг не має права ніхто, крім дирекцій шкіл і Державної служби якості освіти, – зазначив головний спеціаліст відділу освіти Жовківської районної державної адміністрації Юрій Бірбан. – У свою чергу, ми надали платформи, всі засоби, які вони можуть використати у дистанційній роботі. Кожна школа має сучасну комп’ютерну техніку, якою відділ освіти впродовж останніх років забезпечив їх на суму 2 млн. грн., швидкісний Інтернет.

Переважна більшість наших вчителів та учнів знають і вміють користуватись технікою. Ми не маємо нарікань у цьому напрямку, хіба що скарги від батьків на те, що вони повинні допомагати дітям, особливо учням початкових класів, освоювати навчальний матеріал. З директорами шкіл проводимо наради, даємо роз’яснення у скайп-режимі.

Незважаючи на те, що до закінчення навчального року залишаються лічені дні і настання літа з нетерпінням чекали як учні, так і вчителі, усі визнають, що сильно скучили одне за одними.

– Коли ми повернемося до звиклого для нас навчання, я впевнена, що отриманий досвід ми неодмінно будемо використовувати і надалі. А карантин дав нам добрий урок – трохи зупинитися від постійного поспіху, знайти рівновагу у цьому метушливому світі, переосмислити цінності та бути вдячними за те, що ми маємо, бо невідомо, що буде завтра, – зазначила директорка Рава-Руської школи-гімназії Олександра Міщенко.

Андрій Бучко, Соломія Басараб, Аліна Рикмас, Анастасія Чобіт, №10 (146) газети “Прикордоння” від 20 травня 2020 року

Comments

comments