Як тепер ставатимуть міськими депутатами
Вибори 25 жовтня відбуватимуться за новим виборчих законом, який вкотре змінили незадовго до їх проведення. Він є абсолютно новим для української виборчої системи загалом та виборця зокрема, складним і заплутаним. Тому подаємо уривки статті працівників Українського центру суспільних даних для інтернет-видання «Українська правда» «Сюрпризи місцевих виборів: що треба знати, щоб не «зламати мозок» від 30 вересня цього року. Її автори детально розібрали як відбуватиметься голосування за новим законом «Про місцеві вибори».
Так, відповідно до нового закону, до міських, районних, обласних рад кандидатів можуть висувати тільки партії. «Самовисуванець» або «безпартійний» кандидат не зможе балотуватися до цих місцевих рад.
Партії затверджують виборчий список, який складається з першого кандидата – лідера списку, який автоматично проходить у раду, якщо партія отримала мандати – та інших кандидатів, які закріплюються/висуваються за певними територіальними виборчими округами у відповідній раді в області, районі, місті.
Територія міської, районної, обласної ради ділиться на таку кількість округів, скільки має бути депутатів у відповідній раді. Партії закріплюють за різними округами кандидатів зі свого «списку». Причому, в одному окрузі партія може закріпити від 0 до 1 кандидата.
Тобто, на якомусь окрузі, партія може бути представлена конкретним кандидатом, а може й не бути – тоді виборці зможуть голосувати «за партію в цілому». На кожному окрузі, відповідно, буде окремий бюлетень для голосування.
Виборець може обрати тільки один варіант у цьому бюлетені. Тобто:
– або проголосувати просто за партію і лідера її «списку», якщо вона не закріпила – не «висунула» кандидата на цьому окрузі, або ж за партію, і автоматично лідера, із кандидатом, закріпленим в цьому окрузі.
Відтак, голос кожного виборця є обов’язково голосом за певну партію і її «лідера», і також може бути одночасно голосом за певного кандидата від цієї ж партії.
Після завершення голосування виборчі комісії повинні будуть встановити результати виборів.
На першому етапі потрібно буде визначити, які партії пройдуть у відповідну раду, зможуть формувати її склад зі своїх кандидатів. Для цього потрібно скласти разом всі голоси, які отримала кожна партія в усіх округах, у яких були прикріплені кандидати, так і без них – і подивитися, скільки відсотків від усіх, хто проголосував, набирає кожна партія.
До ради зможуть пройти тільки ті партії, що отримають більше 5% голосів у цілому по місту/району/області – тобто «подолають бар’єр».
Відповідно до того, скільки відсотків набрала кожна партія-переможець, визначається, скільки місць у раді вона отримає, і повинна буде «заповнити» своїми кандидатами.
Для цього ввели поняття «виборча квота».
Виборча квота – це: Кількість голосів, які отримали партії, що подолали бар’єр, розділено на кількість місць у відповідній раді.
Кількість голосів, які отримала кожна партія, ділиться на виборчу квоту – так дізнаємося, скільки місць у раді отримує кожна партія.
Якщо якась партія подолала виборчий бар’єр, але отримала голосів виборців у кількості, меншій за виборчу квоту – то вона мандатів, тобто місць у відповідній раді, – не отримує.
Тепер потрібно з’ясувати, які саме кандидати, закріплені/висунуті у конкретних округах – представники партій – стануть врешті депутатами. Тобто, в межах кожної партії-переможця, потрібно буде відсортувати кожного кандидата за рівнем його підтримки виборцями на окрузі.
Черговість отримання мандату визначатиметься відсотком голосів, які отримав кандидат у власному окрузі.
У результаті може трапитись так, що мандат отримають ті кандидати, які принесли партії менше голосів, але за рахунок низької явки виборців на окрузі, їх результат у відсотках вищий, – зазначають автори публікації.
Також, виборці повинні бути готовими, що за такої виборчої системи від їхнього округу може бути не обрано депутата взагалі – тобто жоден з кандидатів, що закріплені на окрузі, може не стати депутатом.
З іншого боку, від округу може пройти у раду двоє або й більше кандидатів.
Також депутатом може стати кандидат, який у своєму окрузі зайняв третє, а то й четверте місце.
Розрахунок черговості отримання мандатів за відсотком отриманих голосів, а не за кількістю голосів – може спричинити наступне:
До відповідної ради можуть потрапити не ті, хто приніс найбільше голосів партії, бо в них на округах була висока явка – а ті, хто «приніс» меншу кількість голосів, проте у них на окрузі була явка нижча, і тому у відсотках вони отримали більше.
Деякі партії можуть подолати виборчий бар’єр, але кількість отриманих голосів буде меншою від виборчої квоти.
У законі для такого випадку сказано: «Кандидати в депутати, включені до виборчого списку місцевої організації партії, за яку подали свої голоси виборці у кількості, меншій за виборчу квоту, права на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі не мають».
Тобто партія не отримає жодного мандату, її представники не потраплять до ради.
У першу чергу, у зону ризику потрапляють ради, у яких обирають менше 22 депутатів – тобто в межах яких проживає до 3 тисяч виборців.
Припустимо, що у якійсь міській раді проживає біля 2000 виборців (обирається 14 депутатів), на вибори прийшло 1000 людей. Тоді теоретично голоси можуть розділитися так: дві найбільш популярні партії отримують 450 голосів (45%) та 300 голосів (30%) відповідно, три менш популярні – 60 голосів (6%), 55 голосів (5,5%) та 50 голосів (5%), а решта – менше 5%.
У такому разі виборча квота складе 65,36 голосів. Тобто, мандати отримають лише дві найбільш популярні партії, а три інші, хоч і подолають виборчий бар’єр, – не отримають жодного місця в раді.
Експерти Українського центру суспільних даних прогнозують, що під час місцевих виборів у жовтні 2015 року різко виросте час встановлення результатів, підвищиться ймовірність помилок.
Сергій Васильченко, Андрій Горбаль, Український центр суспільних даних для «Української правди»
