Вийшла перша книга про село Рату

Нещодавно у світ вийшла перша книга з історії села Рати. Її написала місцева мешканка, багаторічний сільський бібліотека Яніна Свірська.

Про це йдеться у №11 (101) газети “Прикордоння”.

Книга Яніни Свірської висвітлює історію села, а також у ній автор робить спробу зафіксувати словом і світлинами найприкметніше в його нинішньому житті. Вона вийшла у львівському видавництві «Каменяр» при фінансовій підтримці Річківської сільської ради і складається зі 139 сторінок з ілюстраціями. У розділах книги йдеться про рельєф, ґрунти, луки і пасовища, ліси та водойми села Рати, його історію, церкву, господарське життя, освіту, охорону злров’я, громадське та культурне життя тощо.

Над книгою «Рата: пошуки історії та сьогодення» Яніна Адольфівна працювала протягом чотирьох років. Це – перше видання її авторства.

– Я ніколи раніше нічого не писала, не планувала видавати, – розповіла автор. – Це моя перша книга і, думаю, остання.

Ідея написати книгу про історію села Рати у Яніни Свірської з’явилась давно, але можливості реалізувати її не було.

– До нас у бібліотеку часто приходили школярі, які шукали відомостей з історії рідного краю. А я не мала що запропонувати, тому що про Рату жодних книг не було. Спершу мені було дуже соромно, що не могла задовольнити інтерес читачів. А згодом і сама зацікавилась цією темою. Коли ж вийшла на пенсію, почала шукати, переважно у польській літературі, відомості про Рату. У міру своїх можливостей зібрала те, що змогла, – додала автор.

Насичену роботу над книгою Яніна Свірська розпочала у 2013 році і працювала протягом чотирьох років.

– Тоді до Рави приїхав правнук колишнього пароха св. Юрія у Раві-Руській Євгена Горницького. Він шукав відомостей про останнього і його, зокрема, спрямували до мене, а я деяку інформацію для нього знайшла. На знак подяки він подарував мені комп’ютер, на якому я і почала писати історію села, – зазначила Яніна Адольфівна.

Ще працюючи у бібліотеці, за словами Яніни Свірської, вона дуже мало накопичила матеріалу, переважно – вирізок із газет. Згодом у своїй книзі вона використала 13 спогадів старожилів, близько 30 позицій літератури.

З останніми допомагав польський історик Здзіслав Пізун з Любичі Королівської.

– Найбільше інформації взяла від спогадів людей у післявоєнний період, а також відштовхувалась від праць Петра Домашовця та Тихона Лещука. Багато інформації я отримувала, але її не фіксувала, тому коли почала писати книгу, відтворювала її з пам’яті. Звісно, багато з неї втрачено і через це я дуже шкодую, – розповіла автор.

Майже вся книга «Рати: пошуки історії та сьогодення» – це результат власного дослідження Яніни Свірської. До прикладу, за її словами, вона дізналась від старожила, що на Раті був чумний цвинтар. Але, попри це, ні краєзнавцем, ні істориком Яніна Адольфівна себе не називає.

– Чому така назва – «Рата: пошуки історії та сьогодення»?

– Тому що це – перша спроба знайти історію села, описати те, чим воно зараз живе. Рата – майже тисячолітнє поселення, воно розташовується на перехресті різних історичних доріг і подій , а історії села, тим не менше, не знаємо. Тому і моя книга стала відправною точкою у пошуку історії Рати і, сподіваюсь, його продовжать.

– У вас є окремий розділ «Вміння відстоювати своє» (у ньому йдеться про акцію протесту, яку у 2007 році влаштували ратенці. Тоді вони перекрили дорогу Львів – Рава-Руська, протестуючи проти забруднення потічка, який протікає через село Рату, нечистотами з Рава-Руської митниці, – Авт). Чому ви його виокремили?

– Громада – це велика сила, якщо вона поєднана не лише однією територією, а й турботами та проблемами. У 2007 році ратенці виступили як єдине ціле і захистили свої інтереси. Це була дуже велика і важлива акція для села, яка увійшла у його історію окремою сторінкою.

– Також є окремий розділ про народний ансамбль «Джерело»…

– «Джерело» – це один із прикладів гуртування людей задля збереження традицій, культури, пісні, фольклору. Коли ансамбль було створено, це було незвичне явище. Пісня поєднувала людей із різних сіл колишнього Рава-Руського повіту – Верхрати, Грушки, Прісє, Мриглодів, Гребенного, Седліск, Махновп, Вербицв та ін.

– Чи щось змінили б у книзі зараз?

– Ні, залишила б все як є. Звісно, є кілька огріхів при друці, але по суті нічого б не змінила. Бачу багато своїх недоліків. Але так, як змогла на той час написати, так і зробила.

– Для вас Рата – це Річківська сільська рада, до складу якої входить село, чи Рава-Руська, фактично в межах якої розташовується?

– Рата – це є одне ціле з Равою, адже початкова назва Рави- Руської була все-таки Рата.

– Якою у майбутньому бачите або хотіли б бачити Рату?

– Такою, якою вона є. Щоб люди тут були дружними, як колись, однодумцями, небайдужими до долі односельчан, щоб думали про чистоту не лише фізичну, а й духовну, аби була єдність і мир в нашій Раті і в цілій Україні.

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *