«Він заледве не встиг розміняти двадцятий рік свого життя…»
Трагічна історія на початку липня сколихнула усю Равщину, коли стало відомо про смерть уродженця села Йоничів Липницької сільської ради Миколи Федуса.
10 місяців тому, у вересні 2014 року, 19-річного Миколу Федуса востаннє бачили живим. Тоді він разом зі своїми товаришами з 80 аеромобільної бригади, у складі якої служив по контракту, перебував на завданні у Цвітних Пісках Луганської області.
– По дорозі було три засідки, встановлені на відстані одного кілометра, – розповіли товариші Миколи Федуса, які в той день були разом з ним. – Фактично, з таких засідок живими не повертаються. Однак нам вдалося прорватися. Там залишився лише БТР.
Саме у тому БТРі, який, за словами бійців, залишився у засідці, і перебував Микола Федус. Очевидно, саме у ньому він і загинув.
Що сталося з БТРом загалом, і з Миколою Федусом зокрема, його товариші не можуть сказати.
– Можливо, БТР наїхав на міну, а може – у нього влучили снаряди, – припускають десантники. Ніхто з тих, з ким нам вдалося поспілкуватися на похороні Миколи, не бачив що сталося.
У зоні АТО Микола Федус перед смертю пробув рівно тиждень. За словами бійців 80 бригда, 29 серпня минулого року вони прибули у село Побєду (розташовується в зоні АТО, – Авт.). У ніч на 1 вересня відбувся обстріл, а вже наступного дня вони виїхали у Цвітні Піски, де пробули до 5 вересня. Того дня там зникло безвісти 19 бійців, 3 – загинуло на місці, 2 – згодом померли у лікарні.
Про те, що серед загиблих 5 вересня у Цвітних Пісках був боєць 80 аеромобільної бригади Микола Федус стало відомо не одразу. І товариші, і рідні вважали, що він потрапив у полон. Встановити ж особи загиблих, за словами бійців, одразу було неможливо – тіла перших вдалося забрати лише через 3-4 дні.
– Було дуже багато обгорілих тіл, – розповіли товариші Миколи Федуса. – Кажуть, що їх спеціального спалювали.
Загиблих, яких не вдалося впізнати, 12 вересня поховали на кладовищі у Старобільську Луганської області. Лише через кілька місяців за допомогою аналізу ДНК вдалося встановити, що серед них був і Микола Федус. І лише більш як через 10 місяців його востаннє привезли додому. Цього разу назавжди…
7 липня про страшну трагедію – загибель зовсім молодого юнака – стало відомо громадськості. А рівно через тиждень, 14 липня, Мала Батьківщина зустріла свого Героя. Коли і о котрій годині його тіло привезуть додому для багатьох стало відомо лише за кілька годин.
У Раві-Руській труну з тілом Миколи Федуса на колінах та зі свічками зустріло близько півтисячі людей. Протягом п’яти хвилин відбулося мовчазне прощання біля школи №1 – тут з 5 до 9 класу навчався Микола Федус (згодом – у Рава-Руському професійному ліцеї). Тоді автомобіль з труною поїхав у Старе Село, де у церкві зі загиблим могли попрощатися усі охочі. Там відбулася панахида, а наступного дня, 15 липня, там же відправили похоронну церемонію.
На похорон 19-річного загиблого юнака зібралося близько семисот людей – як односельчан, так і мешканців довколишніх сіл та Рави-Руської.
Похорон розпочався об 11.00 год. Його відправили шестеро священиків на чолі з деканом Рава-Руського деканату о. Романом Улицьким.
– Жорстоке відлуння нелюдської війни вже вкотре докотилося і до західних теренів нашої багатостраждальної держави немов той недобрий подих вітру, не обминаючи ні великого міста, ні малого села. Це відлуння жахливе, бо забирає щонайдорожче – життя. І тому торкається і великого, і малого. Бо в кожному найвіддаленішому куточку нашої України, у найменшому селі, проживають ті, котрі готові в будь-який момент і час, не задумуючись, сповна виконати волю і заповідь нашого Спаситель, який сказав, що немає більшої любові, як та, що життя віддає, за друзів своїх, – зазначив о. Роман Улицький. – Новопреставлений Микола є тим, хто сповна виконав цю заповідь. Він заледве не встиг розміняти двадцятий рік свого життя, але своєю свідомістю, жертвою перевищив навіть і тих, хто міг би прожити і два, і більше життів, але не наважитись поступити так, як він.
Священик подякував батькам та висловив низький уклін за сина, за те, що привили йому велику любов до свого народу і держави.
Як тільки труну з тілом Миколи Федуса принесли на старосільський цвинтар, одразу почав накрапати дощ. Здавалося, чим ближче до поховання, тим сильніше він почав падати, хоча і до цього, і після поховання сяяло сонце. У момент, коли труну опустили в землю, – дощ «лив наче з відра».
– Так, кажуть, небо плаче за хорошою людиною, – говорили люди після похорону…
Микола Федус народився 29 квітня 1995 року. Проживав у селі Йоничах, навчався у Рава-Руській школі №1, Рава-Руському професійному ліцеї.
– Він був дуже хорошим хлопцем, спокійним, завжди всім допомагав. Нічого поганого про нього сказати не можна, – розповіли однокласники Миколи Федуса. – Після закінчення школи ми з ним бачилися і він зі захопленням розповідав про свою службу, про стрибки з парашутами. Він сам хотів служити, відслужив один контракт і підписав інший. Однак до кінця його не відбув…
Андрій Бучко, газета “Прикордоння” №8 (67) від 18 липня 2015 року
