ПП «Рома» – 26 років досвіду в обслуговуванні українських доріг
Приватне підприємство «Рома» працює в дорожній сфері з грудня 1995 року. Цьогоріч компанії виповнюється 26 років. Підприємство обслуговує понад тисячу кілометрів доріг Львівщини, є одним із підприємств найкращих платників податків області. З нагоди дня народження компанії ми поспілкувалися з керівником ПП «Рома» Романом Демчиною.
– Розкажіть, будь ласка, як заснували ПП «Рома» і яким воно є зараз?
– Зараз ПП «Рома» – це підприємство, на якому працюють понад дві сотні працівників, близько сотні одиниць техніки, асфальтний та бетонний заводи, є свій піщаний кар’єр, також працює великий цех з виробництва бетонних виробів та цегельне виробництво.
А починалося усе 1995 року. Тоді наша команда складалася з мене та дружини. Спочатку ми возили овочі та фрукти з Херсона. Так заробили перший капітал. Потім одними з перших в Україні привезли форми для декоративних бетонних парканів та налагодили їх виробництво. Згодом – возили пісок, для цього купили у кредит самоскид. Щоби віддавати гроші за кредитом, ми надавали й інші послуги цим самоскидом. Був час, коли для розвитку підприємства довелося закласти навіть наш будинок. Але все просувалось добре і з часом автопарк ПП «Рома» ставав дедалі більшим. А взимку для самоскидів не було роботи. Та якось ми з дружиною їхали автомобілем і дорогою побачили ДТП, яке сталося через ожеледицю. Тоді загинуло троє людей. Я зателефонував дорожникам, щоби дізнатися, чому так сталося, а у відповідь почув, що немає машин для розсипання піскосуміші. Ми тоді обладнали наші машини піскорозкидачами та направили їх для роботи на дорогах і, власне, з цього почався дорожній бізнес. Згодом ми подалися на перший тендер з експлуатації доріг державного значення та виграли його. Ми були однією з перших приватних компаній в Україні, яка обслуговувала дороги державного значення.
– Ремонт доріг, як і будь-які технології, розвивається та вдосконалюється. Чи орієнтуєтесь ви в роботі на закордонний досвід?
– Ми стараємося відвідувати усі виставки як в Україні, так і в Європі. Уся техніка, яка у нас працює на вкладанні асфальту та будівництві доріг, є новою, європейського зразка – євро-5, євро-6. Коли, наприклад, закуповували ресайклер, то приїжджали німецькі фахівці і проводили тренінги з колективом. Загалом, яку б техніку ми не купили, приїжджають представники тої чи іншої фірми і за потреби декілька тижнів навчають колектив. Вважаю, так і має бути на хорошому підприємстві.
– Чи відрізняються технології будівництва доріг в Україні та за кордоном, адже собівартість ремонту доріг у Європі значно вища, ніж у нас?
– Насамперед слід зазначити, що в Україні не будують дороги з нуля. На даний момент лише ведеться розмова про будівництво нової концесійної дороги Краковець-Броди. Всі інші – це реконструкція старих доріг. Тобто зношений асфальтобетон доводять до людського стану та встановлюють бар’єрки, знаки, освітлення, світлофори. На полі дороги ніхто не будував. Торік було збудовано усього лише 14 кілометрів нових доріг. І не йдеться про один відтинок шляху, а про кілька, які в загальному становлять ось ці 14 кілометрів. Натомість вартість залежить від технологій, адже можна зробити поточний середній ремонт, а можна капітальний. Плюс включені додаткові роботи – комунікації, світло, облаштування узбіч тощо. Відповідно, це позначається на вартості. А ось технології ремонту доріг у нас та в Європі абсолютно однакові.
– Чи змінилася останнім часом ситуація із ремонтом доріг в Україні, чи виділяється достатньо коштів?
– Ситуація на Львівщині змінилася приблизно 7-8 років тому, коли був запроваджений митний експеримент. Тобто всі кошти з перевиконання митного плану йшли на ремонт доріг. А також створення так званого дорожнього фонду. Все це закрутило маховик будівництва доріг. Усі кошти, які надходили до дорожнього фонду, можна було використати лише за цільовим призначенням – на ремонт, експлуатацію доріг, безпеку руху тощо. Дорожній фонд запровадили у 2017. Згідно із перехідними положеннями, 2017 року 25% коштів від акцизу на пальне йшло у фонд, 2018-му – 50%, 2019-му – 75%, а 2020 року вже 100% акцизу йшло на ремонт доріг. Саме ця реформа допомогла у будівництві шляхів. Свою роль також відіграла система Prozorro, завдяки якій з’явилась конкуренція у галузі, замість ручного режиму, що був до того. Це відчутно спростило доступ до дорожнього ринку усім будівельним компаніям.
– Матеріали для ремонту доріг вітчизняні чи доводиться купувати щось за кордоном?
– Наприклад, коли йдеться про основу, тут використовується український щебінь, так само пісок. Натомість бітум купується переважно у Польщі й Білорусі, деколи використовуємо український. Світлофори вітчизняного виробництва. Асфальт виготовляється на нашому асфальтному заводі, який зроблений у Кременчуці. Загалом понад 80% матеріалів для ремонту доріг українські. Натомість техніка, яку використовуємо на ПП «Рома», повністю закордонна – MAN, Iveco, Caterpillar тощо.
– Що краще – асфальт чи бетон?
– Усе залежить від кліматичної зони. У нас на заході краще підходить асфальт, на півдні, де спека, – бетон. Наприклад, на дорозі Львів-Краковець частина дороги бетонна – взимку там плити розходяться, а влітку, навпаки – заходять одна на одну. Все через достатньо низькі температури зимою. Через це утворюються дрібні горбики на кожному стику бетонної плити, від чого дорога стає схожа на дошку для прання. Якщо під дорожнім покриттям у ґрунті відбуваються якісь зміни, то бетон одразу тріскає. Асфальт більш еластичний. Крім того, потрібно дві години, щоби можна було їхати свіжо укладеним асфальтом, а для бетону необхідний щонайменше 21 день. Бетон добре там, де великий рух важкої техніки. Але якщо немає такої потреби, краще робити асфальт – це більш розумне рішення. Його легше перекласти. Крім того, практично жодне українське підприємство не готове до укладання бетонних доріг. Це дуже дороге обладнання і дорогий цикл виробництва.
– Чи займаєтеся Ви підвищенням професійної кваліфікації своїх співробітників?
– Постійно. Відправляємо людей на курси та виставки. Одне слово, всюди, де є можливість розвиватись. Крім того, фахівці приходять до нас тільки з відповідною освітою чи досвідом роботи. Бо вони несуть відповідальність, працюють на дорогому об’єкті за державний кошт, керують дороговартісною технікою та відповідають за недешеві матеріали. Окрім цього, наявність досвіду в працівників є стандартною вимогою при проведенні публічних закупівель з дорожніх послуг.
– Професія дорожника сьогодні престижна?
– Звісно. У людей помітно змінюється думка про дорожників, і ми цьому теж сприяємо. Ми співпрацюємо із закладами профтехосвіти, наприклад, із Львівським автомобільно-дорожнім технікумом. Їхні студенти часто проходять у нас практику, дехто залишається працювати. У нас вони бачать, чим саме займається дорожник, що є також і робота за комп’ютером, а це цікаво сучасній молоді. Кожного дня працівники ПП «Рома» можуть долучатися до реальних змін у наших містах та селах, адже якісні дороги стимулюють розвиток економіки в регіонах та державі, сприяють швидкому доїзду екстрених служб, зрештою, створюють комфорт для місцевих мешканців. Тож мені хотілось би, щоб професія дорожника була однією з найпрестижніших в Україні.
Хочу подякувати усім працівникам ПП «Рома» за наполегливу щоденну роботу. Я пишаюся нашою командою, яка незважаючи на час доби чи погодні умови готова до роботи: ремонтувати дороги, виїжджати на місця ДТП, розчищати сніг на автошляхах. Вірю, що разом ми зможемо зробити якісними більше українських доріг.
