Секретар Жовківської міської ради Андрій Мазан: «Чиїмось прислужником себе не вважаю»

Поділитись

Осінь в Україні, традиційно, «спекотна» політична пора. Такою вона могла б бути і у Жовкві: у вересні депутати захотіли заслухати звіт секретаря міської ради Андрія Мазана про його роботу на посаді. Так співпало, що майже у той же час за подібним алгоритмом відбулось звільнення заступників голови Львівської обласної ради: спершу депутати заслухали їхні звіти, визнали їх незадовільними, а пізніше – достроково припинили їхні повноваження на посадах. Один зі звільнених заступників – представник тієї ж політичної сили, що і Андрій Мазан. Тож чи може повторитись подібне і у Жовківській міській раді, а також, про роботу її секретаря, «Прикордоння» розпитало у нього самого.

– Андрію Васильовичу, чому 14 листопада на засіданні сесії Жовківської міської ради Ви не прозвітували про свою роботу як її секретар?

– Звіт я підготував, його було опубліковано на сайті, як і проект рішення. Однак терміни його оприлюднення не були дотримані повністю, тобто з 20 днів пройшло лише 15. Оскільки засідання сесії було скликано до необхідного терміну, а вимога про звіт була ініціативою одного із депутатів, я і запропонував депутатам міської ради внести це питання до порядку денного. На жаль вони цього рішення не підтримали.
Маю за мету звітувати в грудні на черговому пленарному засіданні.

– У попередні роки публічно Вашого звіту на засіданнях сесій не заслуховували. Чому вирішили зробити це тепер?

– На попередній сесії надійшов запит від одного з депутатів щодо заслуховування мого звіту. Думаю, це було пов’язано з тим, що до цього я публічно порушив питання про виділення співфінансування з міського бюджету у сумі 1 млн. грн. для будівництва спортивного майданчика на території школи №2. Якби депутати його підтримали, ми б могли залучити на це ще 1 млн. грн. з обласного бюджету. Однак дехто з них називали різні причини щодо того, чому цих коштів не варто було виділяти – відсутність проектно-кошторисної документації, страх, що проєкт не буде завершений до кінця цього року, хоча перше є, а вимоги завершити роботи на об’єкті до кінця цього року не було (він був би перехідним). Тому, можливо, запит на мій звіт пов’язаний саме з цим.

– Як правило, коли депутати вимагають такі звіти, вони можуть стати підґрунтям для висловлення недовіри… Як думаєте, таке може бути щодо Вас?

– У голови депутатів влізти неможливо, як і прочитати їхні думки. Згідно закону – це їхнє право – підтримати чи висловити недовіру. І цілком ймовірно, що у деяких з них щодо останнього є таке бажання і думки. Проте, думаю, вони не знайдуть підтримки у більшості колег.

Переконаний, що до складу ради цього скликання входять здебільшого чесні жовківчани, які діють згідно закону та совісті. Тому думаю, що після мого звіту питання недовіри ніхто не порушуватиме.

– Як взагалі відбувається співпраця з депутатами? Раніше були такі моменти, які могли б впливати на ефективність роботи ради?

– Ситуації бували різні, але вони жодним чином не впливали на роботу ради. Зазначу, що як секретар Жовківської міської ради, я мав би займатись лише організаційними питаннями, підготовкою проєктів рішень, організацією пленарних засідань та депутатських комісій. Однак це – досить малий об’єм роботи, тому я намагаюсь ще якомога більше спілкуватись з людьми, проводити прийоми не лише у визначений час, знаходити шляхи вирішення різних проблем, писати різні інші проєкти для участі Жовкви у конкурсах, програмах тощо, які б дозволили залучати у місто інвестиції. Можливо, інколи це відображається на тому, що я менше часу приділяю депутатам. Але чиїмось прислужником себе не вважаю, а працюю відповідно до законодавства України, посадової інструкції та заради блага громади.

– З ким працювати важче: депутатами чи міським головою?

– Не розділяю цього. Є робота, яка передбачена, і та, яку, вважаю, варто робити задля блага жовківчан та міста загалом. З усіма працюємо нормально.

– Що вважаєте своїм найбільшим досягненням як секретаря ради?

– Думаю, роботу з людьми. Ми почали працювати не як орган, відділений від людей, а з людьми, змогли налагодити взаємодію з ними: запровадили громадський бюджет, платформу «Відкрите місто», систему електронних петицій. Думаю, ми стали ближчими до людей.

– Також Ви активно співпрацюєте з різними неурядовими організаціями, зокрема, іноземними, особливо у напрямку розвитку демократії та побудови громадянського суспільства. Чи є ефект від цього?

– Особисто для мене – це саморозвиток і як для секретаря, і просто як для громадянина. Для міста ж це є чудовою нагодою популяризувати себе. Наприклад, вже двічі у Жовкві ми проводили «Школу місцевого самоврядування», на яку до нас на тиждень приїжджали міські голови, громадські активісти, журналісти з усіх куточків України. Вони закохуються у місто, розповідають про нього, знову сюди повертаються.

– Наскільки співпраця з громадськими організаціями та активістами себе виправдала?

– Наразі ефективною така співпраця є з молоддю, спортивними товариствами, клубами, районною організацією інвалідів. Хотілося б поглибити її з представниками бізнесу, пенсіонерами. Хочемо щонайбільше залучити людей до роботи на благо міста, аби їм самим було тут цікаво, щоб Жовква розвивалася і процвітала, щоб молодь залишалася тут – від цього виграють усі.

– Деякі громадські активісти Жовкви неодноразово в останні роки влаштовували публічні скандали, зокрема, із залученням представників ЗМІ. Зокрема, у них критикували і Вас. Як ставитесь до такої «співпраці»?

– Активісти бувають різні. Дехто хоче справді щось доброго зробити для міста, а інші – лише привернути до себе увагу. З тими, хто щось пропонує і конструктивно підходить до питань, потрібно працювати і ми працюємо, налагоджуємо контакти. Щодо решти, то враховуємо їхню позицію, обдумуємо їхні слова та кроки і робимо висновки. Будь-яка критика дає підстави для роздумів. Якщо вона є виправданою і конструктивною, то мусимо скоригувати свою діяльність. Вважаю, що активісти у будь-якому випадку потрібні – це стимул до розвитку і своєрідний чинник, який постійно тримає в тонусі.

– Ви є головою районної організації політичної партії «Громадянської позиції». На останніх виборах Президента та народних депутатів її висуванці і сама політсила, загалом, показали невисокі результати. На Жовківщині він, на Вашу думку, високий чи ні, у порівнянні з іншими округами?

– Тут у нас досить пристойний результат – другий в області і шостий чи сьомий в Україні (серед усіх результатів «Громадянської позиції», – Авт.). Наразі ми ще розбудовуємо організацію на Жовківщині. Зазначу, в силу різних політичних процесів, які відбуваються в Україні, робити це досить важко. Проте ми рухаємось вперед. Я не збираюсь змінювати свої політичні погляди тож залишатимусь там, де є зараз.

– Ви були у переліку кандидатів у народні депутати. Посада секретаря міської ради дуже часто є сходинкою на шляху до посади міського голови. Ким же Ви себе бачите у майбутньому: надалі секретарем ради, міським головою чи народним депутатом?

– Чотири роки тому я не надто горів бажанням стати секретарем ради. Коли мене обрали, думав, що перебуватиму на ній не більше року-півтора і повернусь назад у бізнес. Але робота у місцевому самоврядуванні мене затягнула, тому, думаю, хотів би залишитись у ньому. Все залежить від формату наступних місцевих виборів.

– Ви є одним із головних ініціаторів створення Жовківської ОТГ. Для чого це Вам, адже у всіх інших міських радах району місцева влада не надто прагне з кимось добровільно об’єднуватись?

– Я брав участь у багатьох заходах, на яких переконався у перевагах, які дає децентралізація, відвідав багато громад, які об’єднались, і ніде не почув, що їм стало жити гірше ніж до об’єднання. Крім того, ОТГ мали певні фінансові привілеї, тому я розглядав можливість створення Жовківської ОТГ як шанс залучити додаткові ресурси, зокрема, на інфраструктуру міст, сіл, селищ.

Створення ОТГ – це не лише додатковий фінансовий ресурс, а й додаткові повноваження: в межах громад відповідальне управління освітою, частково медициною, земельними ресурсами та залучення інвестицій.
У 2016 року розпочати створення Жовківської ОТГ ми не змогли і лише рік тому депутати Жовківської міської ради підтримали перше рішення на шляху об’єднання з іншими громадами. Наразі ще не всі ради, з якими хотіли б об’єднатися, розглянули наше звернення щодо цього приводу чи підтримали його.

Варто розуміти, що об’єднання – це не лише привілеї, а й відповідальність. На жаль таку відповідальність готові взяти на себе не всі.

– Якою бачите Жовкву через 5 років?

– Завжди виділяв для себе Жовкву у трьох напрямках: як екологічно чисте місто, як місто інтелектуального туризму і як місто активних людей. І скоріш за все третій пункт ставив би пріоритетним, оскільки без людей нічого іншого не досягнути. Тому, думаю, таким воно і буде.

Андрій Бучко, №22 (134) газети “Прикордоння” від 20 листопада 2019 року.

 

Comments

comments