Помилки та нелогічність. Чому вулицям Рави дають чужі назви?

Із затвердженням нового кварталу індивідуальної житлової забудови в районі вулиць Лісної та Грушевського у Раві-Руській з’являться вісім нових вулиць. Однак які назви їм присвоять місцева влада наразі невідомо.

На сьогодні у Раві-Руській, за нашими підрахунками, налічується 133 вулиці. Серед них найбільше є названих на честь відомих постатей, а також так званими «природними» (Зоряна, Зелена, Квіткова) назвами. Однак дуже мало з них  відображають історію міста та краю і відповідають їм, а, крім того, мають ще й доволі дивні назви у контексті географічної прив’язки та навіть названі з помилками.

Безумовно, в українському місті повинні бути вулиці Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, інших відомих українських постатей. Цим кожна українська громада віддає належне цим діячам за їхніх внесок у розвиток державотворення, культури, науки тощо. Однак безпосереднім розвитком на місцях займаються самі представники громад, які творять історію свого села, селища чи містечка. Проте у Раві-Руській, нажаль, в роки незалежності чомусь увагу увіковічення равчан в назвах вулиць чомусь не приділили. Наслідком цього, зокрема, стало і те, що щоразу менше равчан знають історію свого міста, персоналій, які цю історію тут творили. Адже коли дитина йде з батьками по вулиці і запитує «А хто такий Тарас Шевченко?» чи «Що відбулося 1-го Листопада», то їм пояснять або ж вони з цікавості прочитають самі, що це великий український письменник, а у той день відбулося проголошення Західно-Української Народної Республіки. Так само равчани б довідувалися і про тих, хто колись жив у їхніх будинках, на їхніх вулицях, розвивав місто. Наприклад, такою б могла бути вулиця, названа на честь відомої оперної співачки Євгенії Зарицької, яка добре відома у світі, але про неї чомусь мало хто знає у місті, де вона народилася, – у Раві-Руській. Проте у Раві-Руській є вулиця Олександра Пушкіна, який тут навіть ніколи не бував і у творчості про місто не згадував. Тоді б можна було назвати одну з вулиць на честь російського імператора Петра І – той тут проводив важливі переговори з іншими монархами.

Досі у Раві-Руській немає вулиці, названої на честь її засновника чи то одного з власників, яким, за офіційною інформацією, є белзький і мазовецький князь Владислав І. І хоча він був поляком, все ж саме з його іменем пов’язують те, що Рава на українських землях стала Руською і називається так дотепер, на відміну від Рави-Мазовецької, яка – у Польщі. Появі вулиці князя Владислава у Раві-Руській противиться певна група крайнє категоричних равчан, які у цьому вбачають певне антиукраїнське спрямування. Хоча істотних аргументів чому такої вулиці у Раві не повинно бути чомусь не наводять.

Натомість у Раві-Руській є вулиці на честь засновників Галицько-Волинської держави князя Романа та Львова короля Данила, які хоч і є визначними історичними постатями, однак жили та діяли за кілька століть до появи нашого міста. І таких прикладів можна навести щонайменше зі сотню.

Колись, пишучи дипломну роботу про історію Рави-Руської у міжвоєнний період, автор цієї статті зіштовхнувся з колишніми назвами вулиць міста. Не маючи на той момент старої карти, по них легко можна було здогадатися, як вони називаються зараз: вул. Варшавська, за логікою, це сучасна Є. Коновальця, адже саме вона веде до Варшави; вул. Потелицька – сучасна 1-го Листопада – до Потелича. Згодом карта лише підтвердила здогадку. Однак зараз у Раві-Руській є вулиці, які названі, м’яко кажучи, нелогічно. Наприклад, Потелицькою, яка у часи польської влади пролягала на Потелич, зараз названа зовсім інша вулиця, яка направлена перпендикулярно до напрямку цього села – у сторону Польщі та Магерова. Та ж ситуація і з вулицями Люблінською та Київською.

У це важко повірити, але равчани вже не один рік живуть на вулицях, які названі… з граматичними помилками (!). Такими є вулиці Проїздна (правильно – Проїзна) та Оріхова (правильно – Горіхова). А вулиця Огородова названа взагалі російською (від рос. «огород», замість укр. «город»)!
Незрозуміло, як з Равою-Руською та її історією пов’язати назви вулиць Гуцульська, Гайдамацька, Опришків? Гуцульщина – це зовсім інший історико-етнографічний район, до якого Рава-Руська не входить, на відміну від Волині, до якого належить. Рухи гайдамаків та опришків були поширені на Правобережній Україні та у Карпатах, але аж ніяк не на Розточчі та у Раві-Руській.

Інколи складається враження, що у авторів назв вулиць відверто складно було не лише зі знанням історії, географії, граматики та мови, а й з фантазією. Невже кращих назв для вулиць аніж Бічна Львівська, Бічна Володимира Великого чи Бічна Ратенська придумати було важко? Чому б їх не назвати, приміром, Липницькою, Лісгоспною чи Шабельнянською – так вони хоча б мали логічну прив’язку.

Для чого у місті, скажімо, вулиця Перемоги, Калинова, Дружби, Березова, Селянська? Чи бачили ви на цих вулицях якийсь військових меморіал, посаджені калини чи берези тощо? Або ж навіщо було називати вулиці Медовою, Княжою, Зеленою, Квітковою, Торговою? Хіба там збирають мед, хіба Рава була княжим містом, або ж місцевість вирізняється з-поміж інших більшою кількістю зелених насаджень чи квітами і т. д.?

Винятків назв вулиць, які відображають історію Рави-Руської, вшановують її людей, відповідають географії розташування та логіці є небагато: Лещуків, Богачевської, Сотника Еми, 91-го Прикордонного загону, Ратенська, Вовоковицька. Але це – невелика частинка того, яким багатим, неповторним та унікальним може бути Рава-Руська у назвах своїх вулиць.

Важко пригадати, аби у Раві-Руській до обговорення назв новоствореним вулицям залучали громадськість. До прикладу, востаннє, коли у місті виникло тринадцять нових вулиць у кварталі по вул. Лісній, у 2013 році, громадського обговорення їхніх назв не було. Хоча саме там вже у недалекому майбутньому свої домівки зведуть і почнуть проживати близько 400 сімей. 

Сьогодні порядку найменування чи перейменування вулиць Рави-Руської не існує. Саме через це й існують подібні казуси. Виходом з цього може стати ухвалення на сесії міської ради відповідного положення, яке б передбачало порядок висування пропозицій щодо назв та перейменувань вулиць, їхнього громадського обговорення і затвердження. Тим паче, що питання впорядкування процесу найменування та перейменування вулиць сьогодні є більш ніж актуальним – увіковіченням подій та героїв Майдану й АТО сьогодні займаються по всій Україні.

Існує міф, пов’язаний із труднощами перейменування вже названих вулиць. Мовляв, це призведе до необхідності переробляти документи для їхніх мешканців, додаткові й великі фінансові витрати. Насправді, це зовсім не так. У випадку перейменування вулиць відповідні зміни вносяться лише при здійсненні якихось нотаріальних дій, наприклад, при переоформленні чи купівлі/продажу будинку, земельної ділянки тощо. Спеціально чи примусово це робити після перейменування непотрібно. Інакше, що робити мешканцями понад тисячі українських населених пунктів, мільйонам їхніх жителів, які зараз переживають процес декомунізації?

Рава-Руська є унікальним містом, одним із найдавніших на Західній Україні, з великою історією та великими людьми. Однак вона вперто вже багато років не хоче цього визнавати. Тож, можливо, вже пора?

Андрій Бучко, газета “Прикордоння” №2 (74) від 27 квітня 2016 року

P.S. У вівторок, 31 травня, члени виконавчого комітету Рава-Руської міської ради розглядатимуть питання щодо присвоєння назв новим вулицям у кварталі по вул. Лісній – Грушевського.

Залишити відповідь