Михайло Чир: «Кожна поезія як моя дитина»
Михайло Чир – талановитий поет, твори якого дуже близькі душі кожного читача. Михайло Васильович народився в 1952- му році і виріс у селі Погариську. Освіту здобував у Погариській початковій, Замківській і Рава-Руській середній школах. Проходив службу у лавах Радянської Армії, працював на Львівському автобусному заводі, кілька років – водієм в автобусному парку. Крім того, навчався в Львівському сільськогосподарському Інституті, закінчив факультет механізації за спеціальністю інженер-механік. Також пройшов шлях від інженера-технолога до директора ВАТ Рава-Руська «Агропромтехніка». Михайло Васильович ще з молодих літ відчув, що душа прагне писати вірші. А зараз у поета вже є одна збірка шедеврів та ще готується до видавництва нова.
Ми вирішили порозмовляти з паном Михайлом про його творчий шлях, – йдеться у №12 (102) газети “Прикордоння”.
– Пане Михайло, коли ви відчули, що хочете писати вірші?
– Писати я почав ще в армії. Тоді мені було 19 років. За той період я створив близько десяти поезій. Потім 30 років не писав, а лише у 2002 році подумав, що слід привітати колег на роботі з 8 Березня. Того року встиг ще написати 250 віршів! Помітив, що останнім часом на рік народжується близько 30-50 нових поезій.
– Пригадайте, будь ласка, як ви написали свою першу поезію. Коли це було? Що спонукало вас створити цей вірш?
– Перший свій вірш я написав для друга – Стефана Мавдрика. Ми одного дня йшли в армію, але згодом його комісували через стан здоров’я. Тому вирішив написати йому вірш, проте російською мовою. Потім написав і українською. Не знаю де я таке побачив, але цю поезію я вирішив написати у вигляді акровірша. З перших літер кожного рядка отримав напис «Чир Михайло Васильович». Нещодавно Стефан мені казав, що зберігає ці вірші вдома.
– Які збірки ваших поезій вже побачили світ?
– Найперша моя збірочка – «За все простіть». Вона вийшла 2005 року накладом 50 примірників. Жодних книжечок я не продавав: всі роздав як подарунки рідним та друзям.
– Який з віршів є найціннішим для вас?
– Такого, мабуть, немає (усміхається). Кожна поезія як моя дитина. Всі вони мені дуже важливі та близькі до серця.
– Кому першому ви даєте читати поезії після їх написання? Розкажіть, чи змінюєте щось після зауважень?
– Першою, хто завжди читає мої вірші є моя дружина Настя. Вона їх душею відчуває. Іноді читає також син Володимир. Чи редагую я вірші після зауважень? Ні, як рядки лягли, так і має бути…
– Ваш поетичний доробок досить великий. Скільки всього маєте віршів?
– Так, у мене багато поезій. Зараз я налічую у своєму доробку 1275 віршів.
– Кожна поезія написана з думкою про когось чи щось. Кому присвячуєте вірші?
– Найбільше поезій присвячую дружині Насті. Також є вірші друзям, внукам, сватам, дітям, товаришам…
– Письменники, поети, музиканти кажуть, що тексти їм допомагають писати «музи». Розкажіть, що вам допомагає писати.
– Я якщо хочу написати якийсь вірш, то ніяк не можу розпочати роботу над ним. А от буває так, що чимось зайнятий і тут у голові появляється якесь слово чи речення. Я починаю придумувати щось до нього. Чесно кажучи, ще не знаю як цей вірш завершиться. Тоді починаю шукати риму до слів та основну думку. Може, це й справді ходить «муза» біля мене, але я не можу цього пояснити.
– Дехто каже, що для того, щоб написати вірш, слід бути наодинці, сісти за робочий стіл, взяти ручку і рядки «самі» лягатимуть на папір. Інші ж стверджують, що записничок і ручку завжди слід мати з собою, бо рядки створюються раптово і їх одразу слід записати. А як у вас йде процес створення вірша?
– Іноді рядки самі випливають у мене в голові і їх переношу на папір. Проте буває й так, що себе слід змусити написати вірш: рідним чи друзям на день народження, на свята, іменини… (посміхається) Пригадую, що писав навіть у маршрутці на колінах. Також бувало, що вірші створювались у черзі до стоматолога. Головне мати з собою чистий аркуш паперу і ручку. Зараз я найчастіше пишу коли ми випасаю корів: там і пташки співають, сонце гріє, свіже повітря… Вдома чомусь так не виходить зібратись з думками.
– Ваші поезії дуже близькі читачам по духу, адже ви пишете про звичайні речі, про життя, і тому рядки легко читати та розуміти. Чому ви обираєте саме такі теми?
– Я не хочу писати про політику (усміхається). Тому такі теми як рідне село, свята, матір, любов мені ближчі до серця. Найкраще, мабуть, рядки лягають, коли пишу саме про маму. Це дуже делікатна та важлива тема.
– Ви працюєте над новою збіркою поезій? Яку назву вона матиме? Які теми туди увійдуть?
– Так, цього року планую видати нову збірку поезій. Вона матиме назву «Кохання». Головним у книжці буде однойменний вірш, присвячений дружині.
Анастасія Харечко
