«Двоє німців за два дні розстріляли півтори тисячі рава-руських євреїв»
29 червня у Раві-Руській відбулося відкриття меморіалу жертвам Голокосту.
Меморіал збудовано на місці масових поховань євреїв по вул. 22-го Січня (колишня – Прусинська, – Авт.) У роки Другої світової війни німецькі солдати вбили тут близько 3 тис. місцевих євреїв.
Будівництво меморіалу розпочалося у 2013 році і відбувалося за фінансування Міністерства закордонних справ Німеччини, за підтримки Берлінського офісу Американського єврейського комітету у рамках міжнародного гуманітарного проекту «Захистимо пам’ять» Програми увічнення пам’яті жертв масового розстрілу єврейського населення під час Другої світової війни. Вартість будівництва Меморіалу склала 48 тис. 500 євро.
Участь у церемонії освячення Меморіалу взяло близько півсотні равчан, а також близько 100 гостей міста. Серед останніх – 70 євреїв з України, Ізраїлю, Канади, США, представники єврейських громадських організацій тощо. Також на церемонії відкриття перебували Посол Німеччини в Україні Крістоф Вайль, голова Львівської обласної державної адміністрації Олег Синютка, голова Жовківської районної державної адміністрації Надія Щур, секретар Рава-Руської міської ради Микола Зінько, представники посольств Сполучених Штатів Америки, Ізраїлю, Німеччини в Україні, науковці та дослідники історії Голокосту. Також була запланована участь в урочистостях Надзвичайного і Повноважного Посла США в Україні Джеффрі Пайєта та заступника голови Верховної Ради України Оксани Сироїд, однак на заході їх не було.
Подія привернула увагу журналістів провідних європейських засобів масової інформації – радіо «Свободи», Deutsche Welle, BBC, The Guardian, Deutschlandradio.
Відкриття Меморіалу у Раві-Руській стало першим з п’яти схожих на теренах Західної України, які були збудовані в рамках проекту. Окрім нашого міста, схожі об’єкти були зведені у Кисилині, Проході, Бахові Волинської області, а також – Острожці Рівненської області,
Зі вступними словами під час церемонії відкриття у Раві-Руській виступила директор Берлінського Інституту німецько-єврейських відносин ім. Рамера, представник Американського єврейського комітету Дейдре Бергер.
– У минулому Рава-Руська була живою єврейською спільнотою, тут було багато синагог, єврейських шкіл, все для того, аби зростати у дусі єврейських традицій, культури, – зауважила Дейдре Бергер. – Ми пройшли довгий шлях для того, щоб спорудити Меморіал і вшанувати пам’ять представників єврейської громади.
За словами пані директора, представники Американського єврейського комітету ініціювали цей проект не лише для того, щоб вшанування пам’ять загиблих, дослідити і задокументувати те, що тут відбувалося, але й для того, щоб це стало невід’ємною частиною історії Рави-Руської.
– Ми говоримо не лише про пам’ять та її збереження, а й про сьогодення, відтворення тією історії, яка є невід’ємною історією цього регіону та цього міста, – додала вона.
Також Дейдре Бергер подякувала всім, хто був залучений до реалізації проекту та до того, хто цьому сприяв.
Директор Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович зауважив, що факт зібрання людей на відкритті Меморіалу є доказом того, що злочинець, який намагався знищити весь народ, зазнав поразки.
– Те, що ми відкриваємо пам’ятники, меморіали, присвячені жертвам попередньої війни, свідчить про те, що ми пам’ятаємо про неї і готові не допустити повторення її у сьогоденні чи у майбутньому, про те, що пам’ять – захищає, – зазначив Володимир В’ятрович.
Рабин Біндінґер, представник Лондонського комітету у справах збереження єврейських цвинтарів у Європі, розповів про те, що євреї, які стали жертвами Голокосту, вважаються святими мучениками, оскільки вони страждали і загинули лише через те, що були євреями.
– Ми зараз стоїмо на місці масових поховань тих святих мучеників, тих праведників, спадщину яких намагалися стерти з лиця землі. Ми постійно наголошували на тому, що найкращим інструментом соціального згуртування і поширення громадянської відповідальності є пропагування уроків, які ми отримали від історії Голокосту, і захист, збереження та вшанування тих місць, які раніше були забуті та стерті з пам’яті, – розповів рабин.
Рабин Біндінґер зауважив, що тих єврейських громад, які би мали дбати та доглядати за місцями масових поховань жертв Голокосту, немає, як і по всьому континентові немає природних опікунів таких місць. Тому обов’язком кожного перед святими мучениками є піклування про такі місця.
Декан Рава-Руського деканату Української греко-католицької церкви о. Роман Улицький наголосив, що похованим на місці спорудження Меморіалу випала доля перейти через жорстоку тоталітарну машину.
– Сьогоднішня подія дає зрозуміти нам усім і цілому світу, що ніяка сила, будь-який режим не в змозі зупинити життя, бо воно належить Богові і тільки Йому. А ми усі повинні перед майбутнім засукати рукава, а перед минулим – схилити свої голови. Бо без пам’яті минулого немає майбутнього, – зазначив о. Роман.
– Коли ми встановлюємо такі меморіали, то повинні продовжувати життя тих, які загинули замолоду, у яких вкрали життя, які не встигли виконати свою життєву місію, їхні життям повинні продовжуватися через нас, наші вчинки, – зазначив рабин Мордехай Шломо Болд.
На церемонії відкриття Меморіалу також перебував отець Патрік Дебуа – французький священик із Бургундії, дослідник історії Голокосту. Його батько у роки Другої світової війни перебував у полоні у таборі для військовополонених «Шталаг-325» у Раві-Руській і йому вдалося врятуватись. Сам же о. Патрік досліджував і знищення євреїв у Раві-Руській.
– 25 років тому я так і не знайшов місця масових поховань (євреїв – Авт.). Всі мені казали про те, що їх вбивали таємно, – розповів о. Патрік. Він розповів історії, які йому розказали свідки знищення євреїв.
Німці на мотоциклах приїхали у Борове (село поблизу Рави-Руської). Вони змусили 30 євреїв викопати яму, яка, як виявилося згодом, стала місцем масових поховань євреїв.
– Звичайно, німцям при цьому було нудно і вони вирішили послухати музику, ввімкнули грамофон, один з них грав на гармоніці, потім вони зголодніли, почали смажити курку. Потім – дозволили євреям відпочити і таємно, поки останні не бачили, встановили там (у ямі, – Авт.) вибухові пристрої. Тоді вони сказали євреям повернутися і продовжувати копати. Звичайно, всі ці 30 євреїв вибухнули, – розповів о. Патрік Дебуа.
Отець розповів про жінку Марію з Борового, якій сказали збирати по лісі залишки євреїв і сховати їх.
– Потім приїжджали вантажівки з Рави-Руської в Борове. Таким чином, за два дні знищили півтори тисячі євреїв. Було лише дві людини, які стріляли, і три, які заштовхували тіла у масову могилу.
о. Патрік Дебуа пояснив, що євреїв розстрілювали таким чином через те, що економили снаряди.
– Якщо вистрілили, але при цьому дорослі чи діти залишились живими, їх просто штовхали у цю могилу. Інколи люди у цих могилах помирали 3 дні.
Свідок розстрілів розповів о. Патріку, що німці витягували євреїв з домівок, вишикували їх перед цим місцем і стріляли їм у голову, в спину.
– Ольга з Рави-Руської, яка мені це розповіла, на той час була маленькою дівчинкою і ховалася за кущами неподалік. Вона погодилася дати свідчення. І ми тут перебуваємо саме тому, що багато равчан погодилися зробити те ж саме, – додав о. Патрік. Від зазначив, що розповів цю історію, аби люди зрозуміли, що це була не просто стрілянина, а – злочин.
– Ми повинні розуміти, що Рава-Руська на той час була величезним центром, де відбувалися масові вбивства. Одне величезне місце тут, одне – на Боровому, і є ще одне на кордоні між Польщею і Україною. Рава-Руська відрізнялася від інших містечок, тому що це був величезний центр масових вбивств, в першу чергу, євреїв, згодом – радянських політичних в’язнів або будь-яких учасників партизанських рухів. Пам’ятайте, ми повинні рахувати кожне життя, яке тут було втрачено, – зазначив о. Патрік Дебуа.
Меморіал складається з альтанки, обгородженої території місця масового поховання, всередині якого каміння, стіни пам’яті, яка виготовлена з надмогильних плит зі зруйнованого єврейського цвинтаря у Раві-Руській. На території за стіною пам’яті теж складено кілька десятків розбитих надмогильних плит.
Всередині альтанки у найближчий час буде встановлено меморіальний камінь – наразі триває процес погодження, а поруч біля неї вже встановлені інформаційні колони. На останніх зображено фотографії євреїв Рави-Руської напередодні та в роки війни, стара карта Рави-Руської з позначками важливих для євреїв об’єктів, а також коротка історична довідка про євреїв Рави-Руської та їхнє знищення.
– Дуже непросто було знайти остаточний варіант напису (на камені, – Авт.). Виробити його було одним з найскладніших завдань, над яким ми працювали, незважаючи на земельні, архітектурні роботи з будівництва меморіалу. Це далеко не перша, друга чи навіть десята версія напису. Всі учасники нашого проекту брали участь в обговоренні, – розповів науковий співробітник Українського Центру вивчення історії Голокосту Михайло Тяглий.
Історичні тексти та написи були запропоновані Американським єврейським комітетом, згодом їх погодили виконавчий комітет Рава-Руської міської ради та обласна Міжвідомча комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій.
Михайло Тяглий пояснив учасникам та гостям церемонії відкриття Меморіалу історичні тексти та написи.
– Участь у цьому проекті брали історики як з України, так і з багатьох країн світу. Важливо було не лише встановити як відбувалися тут події, реконструювати їх, але й залишити для відвідувачів Меморіалу певну інформацію, – зазначив Михайло Тяглий.
Під час погодження історичних текстів, зокрема, виникла низка питань, зокрема, щодо застосування терміну «німці» щодо тих, хто знищував євреїв.
– Згідно консенсусу, який було досягнуто в німецькій історіографії, вони (ті, хто брав участь у знищенні євреїв, – Авт.) не обов’язково повинні були бути нацистами. Було багато чинників, які змушували людей, штовхали їх брати участь в антисемітських діях і позбавленні життя людей. Фактор ідеологічної чи партійної приналежності людей, нажаль, не завжди пояснює сучасним дослідникам як це відбувалося, – пояснив Михайло Тяглий. – Термін «єврейське життя» використано, оскільки зникла ціла культура, цивілізація, яка була невід’ємною частиною історії міста.
Термін «підпорядковані німецьким окупантам допоміжні служби», які брали участь у знищенні євреїв використано, оскільки, за словами історика, з одного боку, було багато представників місцевого населення, які рятували євреїв прямою загрозою власному життю, але, з іншого, участь в «остаточному розв’язанні єврейського питання» брали й інші представники місцевого населення – чи індивідуально, чи у складі різних організацій, які до цього теж були залучені.
– Це дуже подразливий момент для молодого українського національного історичного нарративу. Він повинен також бути досліджений і його не потрібно замовчувати. Саме у цьому сенсі ми говоримо про відповідальність, – пояснив Михайло Тяглий.
За словами історика, виробити напис було дуже непросто.
– Нам потрібно було зробити його дуже коротким, але змістовним, аби він поєднував і життя, і смерть, і минуле, і наше уявлення про минуле, те, що ми хочемо пам’ятати, те, що ми маємо пам’ятати, і те, з чого ми повинні робити уроки з історії, – додав Михайло Тяглий.
Після виступів головний рабин Львова та Західної України Бальд зачитав кадиш – єврейську заупокійну молитву. Учні рава-руських шкіл, які брали участь в освітній частині проекту (чит. далі, – Авт.) роздали всім гостям церемонії свічки пам’яті. Кожен міг поставити їх у будь-якому місці на території Меморіалу, однак переважна більшість лампадок були запалені і поставлені на огорожу поруч з альтанкою.
Після завершення церемонії відкриття Меморіалу у парку по вул. Ярослава Мудрого відбулася презентація освітньої частини проекту «Захистимо пам’ять…».
– Під час реалізації проекту одним із найважливіших була освітня складова і освітня програма, яку розробив Український центр вивчення історії Голокосту та інші партнери. Коли ми задумували цей проект, то думали, чи комусь це буде цікаво на місцях. Ми проводили семінари і отримали відповідь, що інтерес є. Наступним питанням для нас було – яким чином цей інтерес можна стимулювати? – розповів науковий співробітник Українського центру вивчення історії Голокосту Віталій Бобров. – У рамках проекту було засновано робочі групи – форму роботи, у рамках якої кожен вчитель разом з учнями могли дослідити історію свого міста, села, вулиці, родини тощо.
Одним із результатів роботи робочої групи стало відкриття інформаційних стендів про життя єврейської громади в Раві-Руській, які встановлені на місці знищеного єврейського цвинтаря назвою (див. №6 (65) газети «Прикордоння» від 6 червня 2015 р., – Авт.).
– Інформацію, яку ми здобули під час дослідження, вирішили втілити у стендах аби донести її до мешканців і гостей міста, – розповіла вчитель історії Рава-Руської школи №1 Оксана Кошель, яка разом з учнями школи підготувала і встановила інформаційні стенди. – Вирвати з контексту історії життя єврейської громади лише в період Другої світової війни – дуже мало. Тому на стендах ми розмістили історію зі середини XVI ст. до 2014 року.
– Спершу постало питання: що наші діти знають про Голокост євреїв у Раві-Руській. Виявилось, що знають дуже мало, бо питання Голокосту у шкільній програмі – це один шкільний урок, – зауважила вчитель історії Рава-Руської гімназії Наталія Мацола. Вона додала, що стенди можна використовувати на уроці як візуальний матеріал.
Окрім виготовлення інформаційних стендів, в рамках освітньої частини проекту «Захистимо пам’ять» учні Рава-Руської школи №2 підготували та видали інформаційну брошуру «Життя та загибель єврейської громади на прикладі міста Рави-Руської», над якою працювали цілий рік.
– Також ми підготували буклет, де міститься коротенька довідка про життя єврейської громади у нашому місті, фотографії та карта, на якій нанесено об’єкти, які мали важливе значення для єврейської громади, – розповіла вчитель історії Рава-Руської школи №2 Любов Кремінець. Буклет та брошура також були розповсюджені серед гостей під час церемонії відкриття Меморіалу.
Вчитель також додала, що другим результатом роботи робочої групи стало розроблення і встановлення інформаційних стендів для школярів і туристів міста під назвою «Світ, що жив, кричав і дихав – уплив у безодню», у яких висвітлено події з історії єврейської громади напередодні та під час Другої світової війни, розповіді тих, хто пережив Голокост, а також показано єврейську спадщину у сучасній Раві-Руській.
Про свій досвід роботи у складі робочих груп розповіли учні рава-руських шкіл, які брали участь у дослідженнях.
Також освітня частина проекту «Захистимо пам’ять» передбачала проведення конкурсів серед школярів на кращі вірш, твір та малюнок про життя єврейської громади в Раві-Руській. Так, переможцями стали Анастасія Левонова (гімназія) та Ірина Голаєвич (школа №1), Влада Ковальчук (школа №1), Оксана Чорна (школа №2) та Вікторія Смик (школа №1) відповідно, а також Марія Кошель (школа №1) як наймолодша учасниця конкурсу.
На урочистостях з нагоди відкриття Меморіалу жертвам Голокосту перебувала колишня равчанка, яка пережила Голокост у Раві-Руській, 85-річна Людвіка Штайн. Зараз вона мешкає у США. У Раву-Руську приїхала разом з донькою та онукою.
– Мої батько, матір, два брати жили у таборі для євреїв у Раві-Руській. Родина брата жила неподалік від Рави-Руської. Вони взяли мене і двох сестер – чотирьох і шести років і заховали, – розповіла Людвіка Штайн в інтерв’ю Радіо «Свобода».
Також перед гостям виступив публіцист, дослідник єврейської культури, один із засновників єврейської газети «Шофар» і товариства єврейської культури ім. Шолом-Алейхема Борис Дорфман.
– У Раві-Руській я був безліч разів, і у 41-му, і у 51-му, і у 53-му роках. Я бачив всі ті розвалини, які тут були, і мені дуже приємно, що ви зробили таку велику роботу, – подякував учням місцевих шкіл Борис Дорфман. Він висловив надію про співпрацю Рави-Руської з єврейськими культурними організаціями у майбутньому і навіть виконав кілька рядків відомої єврейської пісні «Tumbala-Lika».
Колишній міський голова Рави-Руської Ірина Верещук, за роботи на посаді мера якої було зведено Меморіал, зазначила, що день його відкриття для міста є великим дійством, оскільки раніше равчани не знали такої кількості інформації про історії не лише рава-руських євреїв, а міста загалом.
– Вони (євреї, – Авт.) справді жили серед нас – це були наші сусіди, брати, друзі і в один день вони стали ворогами – ворогами режиму. Ми завжди будемо захищати пам’ять і відчувати відповідальність, бо ми всі відповідальні за те, що так сталося. Лише тоді, коли ми відчуємо міру відповідальності, ми можемо говорити про розвиток, бо зміни починаються в голові і лише тоді набирають форми. Дай Боже, щоби більше ніхто, ніколи не відчував того, що відчували ці люди, – зазначила Ірина Верещук. – Тепер у дітей буде зовсім інше світосприйняття і вони ніколи не піднімуть зброї проти своїх братів.
Дейдре Бергер, завершуючи урочистості, зауважила, що Меморіал буде жити й існувати, якщо його наповнити життям.
– Своїми дослідженням, участю, роботою в рамках цього проекту ви наповнюєте порожній простір життям саме тих євреїв, які більше тут не живуть і яких більше немає з нами. Ви наповнюєте цими єврейськими голосами не лише меморіал, а й, по суті, повернули єврейське життя до міста, – звернулася вона до учнів.
Тарас Левко, №8 (67) газети “Прикордоння” від 18 липня 2015 року
Фото Ганни Войтенко
