«16 років роботи музею «Жовківський замок» були боротьбою»
Наприкінці серпня жовківчан і культурно-мистецькі кола не лише нашого району, у й Львівщини та України, сколихнула інформація про ліквідацію музею «Жовківський замок». Інформацію про це було опубліковано на сторінці установи у соціальній мережі Facebook.
Музей «Жовківський замок» був структурним підрозділом Львівської національної галереї мистцетв ім. Б.Г. Возницького. Минулого року там змінилося керівництво. І тепер воно, як випливає з повідомлення у соціальній мережі, вирішило, що музей у Жовкві варто ліквідувати.
«Згідно рішення нового керівництва ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, Музей перебуває в стані ліквідації. «Серпневі зустрічі» не відбулися з незалежних від нас причин. Просимо вибачення в наших шанувальників», – таке повідомлення з’явилося на сторінці музею «Жовківський замок» у Facebook.
Саме ж керівництво Львівської галереї мистецтв ім. Б.Г. Возницького коментує ситуацію із ліквідацією музею у Жовкві неохоче. Так, у коментарі одному з львівських інтернет-видань її директор Тарас Возняк зазначив, що «у травні виданий наказ міністра культури, яким цей філіал визнано таким, що себе не виправдовує» і який «утратив сенс».
15 серпня працівників було повідомлено про те, що музей «Жовківський замок» буде ліквідовано. Тобто вже з середини жовтня, як випливає з цього, його не стане.
Про ситуацію навколо ліквідації музею «Жовківський замок» ми поговорили з його керівником Софією Каськун.
– Пані Софіє, чи справді музей «Жовківський замок» «себе не виправдовує» і «утратив сенс»?
– Музей «Жовківський замок» було створено у 2001 році. За 16 років свого існування тут було створено чотири постійні експозиції присвячені історії міста та замку, експонувалося більше ста різноманітних виставок, пройшло три наукові конференції , проводилися майстер-класи для дітей, презентації книжок, різноманітні акції, працював відкритий виставковий майданчик в форматі open air, молодіжний музейний кіноклуб КолоП’єца. Ми перші в Україні створили виставку, присвячену подіям зими 2013-2014 р.р. «Майдан. З вірою в майбутнє»
У 2003 році до 400-річчя наданню Жовкві Магебурзького права нами було створено першу експозицію з історії міста. Це взагалі була перша музейна експозиція в Жовкві.
Через чотири роки було організовано експозицію в палацовому корпусі з використанням досліджень Жовкви, археологічного матеріалу, поштівок, фотографій, макетів Жовкви і замку. А у 2011 році – нову експозицію у східному корпусі Жовківського замку.
У 2014 році було створено виставку присвячену історії Жовківського склозаводу. По суті, ми започаткували його дослідження. Наукова співробітниця Музею дослідила історію скловиробництва в Жовкві, форми, методи і типи декорування, фактично написала монографію про історію та асортимент виробів Жовківського склозаводу. Згодом в постійну експозицію було введено розділ присвячений цій темі.
А у 2014 році у музеї «Жовківський замок» було проведено міжнародний художній пленер. Участь у ньому взяли два заслужених художники України – харків’яни Олександр Лисенко та Олександр Шеховцов, художник Олег Лубківський з Чернівців, львів’яни Олександр і Леся Рось, Володимир і Людмила Богуславські, польські художники – заслужений діяч культури Польші Вітольд Закшевський (Познань), голова фундації Кольоровий Старт Малгожата Каплан, художник-аквалерист Тереза П’єтрас. Вони 10 днів малювали Жовкву, свої роботи подарувати Галереї.
Крім того, у 2011, 2013, 2015 роках відбулися міжнародні наукові конференції Жовківські читання на тему «Музей в сучасному світі». Сюди приїжджали музейники зі всієї України, спілкувалися, обмінювалися досвідом. Окрім обміну науковою інформацією, дослідженнями, знаннями, у нас ще були практичні заняття – досліджували наш край.
Традиційною була щорічна художня виставка «Серпневі зустрічі». До кожної виставки Музей друкував каталог, що не завжди практикується навіть в більших музеях. Тому говорити про те, що музей себе не виправдовує, щонайменше некоректно.
Усі роки роботи музею були роками боротьби. Грошей не було ні на що. У нас не було, по суті, нічого – ні музейного обладнання, ні технічного забезпечення, ні комп’ютера, ні проектора, ні крісел, ні столів. Усе те, що ми робили, це була боротьба на виживання.
Мене можуть звинувачувати у тому, що я не залучала грантових коштів. Однак ми не були окремою самостійною одиницею, а у підпорядкуванні ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, відповідно, не мали ні власного бюджету, ні рахунку. Тому залученням таких коштів займатися не могли.
Можна було створювати громадську організацію чи якийсь фонд при музеї. Але робота тих фондів залежить від однієї людини, яка ним керує. Знайти у Жовкві таку людину не вдалося, а брати на себе цю функцію я не могла.
– Чи були спроби закрити музей раніше?
– Ні, не було жодних таких спроб ліквідації. Борис Возницький колись думав, що тут буде потужний музейний об’єкт. Створюючи музей у Жовкві, він планував, що це буде місце експонування тисяч музейних предметів, які зберігаються у фондосховищах Галереї в Олеську.
– Чого раптом такі кроки щодо музею?
– Дирекція Львівської галереї мистецтв про свої наміри зміни в структурі галереї нам не інформувала. Про ліквідацію музею я дізналася не від керівництва галереї, а від директора Жовківського державного історико-архітектурного заповідника. Лише згодом юрист галереї повідомив про це рішення мене особисто.
– Інформація про ліквідацію музею з’явилася у травні. Однак повідомили про це – лише наприкінці серпня. Чого очікували?
– Я не думала, що пост у соціальних мережах підніме таку хвилю. За тиждень до традиційних «Серпневих зустрічей» і після них до мене багато телефонували людей – художників, шанувальників мистецтва, вони цікавилися, коли цього року вони відбуватимуться, чи буде виставка, чому не було жодної інформації про це. Тому я написала таку інформацію, аби прояснити ситуацію.
– Чи звертались з цього приводу по допомогу, аби якось вплинути?
– Ні, і не буду. Не вважаю за потрібне це робити.
– Чи не були пропозиції перепорядкувати музей, взяти під свою опіку від когось, шляхи збереження його?
– Жоден музей у світі не є самоокупний. Усі вони – або мають дотації з держави, або – власний доброчинний фонд. Щоби музей нормально функціонував, він мусить мати нормальну експозицію, обладнання і пропонувати більше, ніж те, що є у всесвітній мережі Інтернет. Все це вимагає затрат, особливо, якщо ми говоримо про сучасні технології.
Я не бачу, хто би міг взяти цей музей на себе і працювати. Магія слова «Львівська національна галерея мистецтв імені Бориса Возницького» є дуже велика. Запрошуючи художників на виставки до Жовкви, я використовували ці магічні слова. Якщо це буде Жовківський районний музей – це буде зовсім інше: не буде не лише магії слова, не буде доступу до фондів Галереї, якими можна було б оперувати, творячи експозицію. А працювати так, як я працювала, більше не можу і не хочу.
Про те, якою буде доля експозиції, науково-допоміжного фонду Музею, а це понад 400 одиниць, у «Жовківському замку» не знають. Керівник музею запевняє, що наказу директора про ліквідацію музейної експозиції ще не бачила.
Андрій Бучко, газета “Прикордоння” №8 (88)
