У мережі з’явилося відео з передової фронту, де воюють равчани
У всесвітній мережі з’явилось відео Hromadske.tv з передової лінії фронту, села Кримського Луганської області. Саме тут, неподалік, на крайніх позиціях розташовуються кілька рот 4 батальну 24-ї окремої механізованої бригади, яка дисколується у м. Яворові. У його складі є кілька равчан, які були мобілізовані в серпні минулого року.
У всесвітній мережі з’явилось відео Hromadske.tv з передової лінії фронту, села Кримського Луганської області. Саме тут, неподалік, на крайніх позиціях розташовуються кілька рот 4 батальну 24-ї окремої механізованої бригади, яка дисколується у м. Яворові. У його складі є кілька равчан, які були мобілізовані в серпні минулого року.Стоять від часу звільнення села 27 жовтня. За цей час бійці втратили 5 побратимів, ще 20 забрали пораненими.
Уже два місяці мешканці Кримського жили в підвалах через постійні обстріли, лише кілька днів як повернулись у власні оселі, тому що стріляти по селу стали менше.
ЦИТАТА: “лишилось буквально пару чоловік. одному відірвало пальці, одного осколком в голову, позавчора нашого сєржанта теж пораненого забрали. Один поїхав в психіатричну лікарню, тобто людина морально не витримує”.
Ситуацію тут самі бійці описують так: опади у вигляді градів, місцями перемир’я.
Хоча бійці не пригадують жодного дня, щоб тут було перемир’я.
Живуть солдати під землею, при чому бліндажі рили вручну, поки їх обстрілювали. До позицій козаків Козіцина тут 800 метрів. Тому іноді під’їжджає танк противника, стріляє і від’їжджає назад на свої позиції. Працює тут і снайпер. З артилерії і позиції обстрілюються з кількох боків, солдати тут стоять в такому собі напівоточенні. Навколо них уже всюди зайняті бойовиками населені пункти.
Сюди не доїжджають волонтери, а команда Громадського – це перші журналісти, котрі сюди потрапили, та й те з допомогою бтра.
ЦИТАТА: “на рахунок репортерів, ви перші, а на рахунок посилок, доходить сюди дуже мало, бо як правило забирають все там – Кримське, перші блокпости. Якщо іде волонтерська допомога, то вона сюди не доходить, тільки іменні посилки. В нас переший місяць, коли були страшні обстріли, то нам воду сюди не завозили, в нас водовозщік, коли їхав сюди, то він напивався, так щоб сюди довезти, тверезий не їхав сюди”.
При сильних обстрілах сюди навіть не привозили воду.
Найбільше, що докучає військовим, окрім артилерії “Козацької народної республіки” – це щурі, котрі лазять по солдатах, доки ті сплять і болото, яке тут по коліна.
Ну і також те, що за ці два місяці їх досі так ніхто і не поміняв. Обіцяють вже вп’яте, солдати ж нервують: доведеться на цьому полі залишитись ще й на Новий рік.
