Рава-Руська проігнорувала відзначення ювілеїв державних свят

Цього року Україна відзначила два найбільші ювілеї – 20 років Конституції і 25 років Незалежності.  Однак у той час, коли у багатьох містах підготовка і відзначення цих свят, по суті, стала головними культурними заходами року, у Раві-Руській вони фактично стала черговою формальною урочистістю, яка, по суті, мало чим відрізнялася від інших подібних заходів, присвячених відзначенню державних свят. Тому склалося враження, що відзначення цих дат у Раві проігнорували.

Якщо говорити коротко, то у Раві-Руській чомусь вже стало «традицією» державні свята відзначати формально за стандартним сценарієм – заходи у Народному домі, які передбачають урочисту академію, на якій, як правило, виступають представники міської влади, та концерт за участю місцевих виконавців та художніх колективів. На таких заходах у напівпорожньому залі зазвичай перебувають працівники бюджетних установ, яких відправили з роботи ледь не у добровільно-примусовому порядку на запрошення міської влади, аби створити видимість наповнення залу. Словом, підхід до відзначення свят нової, незалежної, України, по суті, залишився старим, радянським. Такий принцип проведення святкувань за роки Незалежності майже не змінювався.

Парох церкви св. Юрія у Раві-Руській о. Іван Іваничко в останні роки напередодні і в День Незалежності України під час Божественних Літургій неодноразово наголошує про те, що равчанам необхідно змінити своє ставлення до цього дня. Він говорить про те, що День Незалежності у Раві виглядає не як свято, а як будень – на вулицях гамірно, люди зайняті виконанням своєї роботи, торгові заклади продовжують працювати.

– День Незалежності – це український Великдень, – говорить о. Іван. – Бо як славно Христос Воскрес із мертвих, так і славно стала на ноги наша Батьківщина – рідна Україна.

Справді, День Незалежності для равчан, як і для багатьох невеликих міст, став звичним вихідним, а не святковим днем. На Великдень, Різдво, Спаса, Марії, Ольги і ще низку церковних свят люди більш стримані щодо виконання певної роботи, зокрема, по господарству. Натомість нічого поганого у тому, аби робити це у День Незалежності та День Конституції вони не бачать. А у випадку із перетинанням кордону равчани і взагалі свідомо чи підсвідомо демонструють своє відповідне ставлення до Незалежності України. А згодом дивуються, чому до них, українців, закордоном часто зневажливо ставляться…

Не в останню чергу ставлення равчан до відзначення Дня Незалежності та Дня Конституції, вбачаємо, у тому, що за 25 років місцева влада фактично не займалася вихованням громадської свідомості у своїх мешканців. Зокрема, формальне святкування, описане вище, викликає відповідне формальне ставлення до цих свят. 

Підготовка до відзначення вже згаданих державних свят у Раві-Руській розпочинається, по суті, за тиждень чи за десять днів до їхнього проведення з «узгодження» з міською владою. Узгоджують не лише програму святкувань, а й… дату! Нерідкістю було те, що святкування переносилося на день-два, пояснюючи це зручністю для людей, а насправді, можливістю залучити вже згаданих працівників бюджетних установ. Хоча практика показує, що кількість глядачів у залі від цього не збільшується. Виходить, що на іншу категорію равчан, окрім «бюджетників» і, до певної міри, пенсіонерів, не сподіваються.

Перенесення святкування Дня Незалежності відбулося і цього разу. Так, замість вихідного 24 серпня, урочистості в Народному домі відбулися на день раніше, 23-го. Натомість офіційних заходів у місті, окрім святкового молебню біля каплиці Благовіщення, у День Незалежності не було. От і виходить, що фактична відсутність урочистостей, концертів у День Незалежності підштовхує равчан до того, аби вони себе чимось зайняли. Так вихідний перетворюється у будень.

Також «підготовка» до державних свят у Раві-Руській передбачає «зобов’язання» керівників установ і підприємств вивісити державні прапори на їхніх будівлях, а також вивішування кількох оголошень непримітного вигляду про те, що якийсь захід відбудеться. По суті, організаційна робота з відзначення державних свят на цьому закінчується. А те, якою буде програма, по суті, вже має невелике значення, оскільки вона нівелюється вже згаданим організаційним етапом. От і виходить, що старання учасників святкувань великі, а ефект від них – мінімальний, оскільки виступати майже немає перед ким. Останнє, відповідно, породжує зворотну реакцію, коли відсутність глядачів автоматично відкидає потребу в урізноманітненні програм святкувань.

Відзначення 25-річчя Незалежності України у Раві-Руській виглядає не те, що скромним, а дріб’язковим, у порівнянні з тим, яка програма святкувань була у іншому місті району, Жовкві. Відзначення ювілею України там тривало з 19 серпня і передбачало проведення фольклорного фестивалю (у його програмі – виставка товарів Жовківщини, презентація регіональної кухні, вишивки, виставка майстрів художніх промислів, конкурси, виступи фольклорних колективів не лише району, а й області), виставки, святкової ходи, урочистого посвячення і підняття прапорів, міжнародного футбольного турніру, флешмоби, майстер-класи.

Звісно, велике значення у такій різноманітності і помпезності, у порівнянні з Равою, у Жовкві має статус останньої як районного центру, де організація подібних святкувань відбувається, фактично, на районному рівні. Однак чи це є виправданням?

Що заважає у Раві-Руській відродити фестиваль «Галицькі перехрестя», який за своїм масштабом був набагато більшим, ніж фестиваль у Жовкві, чи створити новий? Або ж чому не провести будь-який спортивний захід, без партійної символіки, участь у якому зможуть взяти всі равчани? Або ж організувати флешмоб чи святкову ходу? Чому бачення відзначення державних свят у Раві-Руській обмежується лише стінами Народного дому або, в кращому випадку, задимленою від шашликів площею поруч із зруйнованим радянським пам’ятником і пророслою крізь асфальт травою?
Як це не дивно, але в останні два роки фінансовий стан Рави-Руської суттєво покращився. Навантаження на бюджет міста значно зменшилося завдяки передачі фінансування дошкільних установ до району, а доходи збільшилися завдяки надходженням від сплати акцизного податку. Тобто грошей у міста достатньо і навіть більше (за підсумками першого півріччя до бюджету Рави надійшо на 31,5% грошей більше, ніж було заплановано, – Авт.) аби у міській скарбниці передбачити певну суму на святкування державних свят. Крім того, завжди фінансово у цьому допомагали все ті ж підприємці та підприємства. До речі, в останні кілька років у бюджеті міста кошти на подібні святкування були передбачені, як і цього року, але їх не використовували, оскільки не було ухвалено відповідної програми. Зокрема, цього року на це було передбачено 30 тис. грн. 

Підготовка до самих святкувань, особливо таких, як 20 років Конституції і 25 років Незалежності, там, де їх хочуть відзначити на належному достойному рівні, розпочинається не за тиждень до події, а принаймні за кілька місяців. Цього часу достатньо аби детально продумати програму їх проведення і відпрацювати її, залучити спонсорів, домовитися з артистами, запросити гостей і провести відповідну інформаційно-рекламну роботу. Тоді і «бюджетників» не потрібно буде змушувати добровільно-примусово відвідувати заходи, і саме державне свято буде справді святом, а не черговою можливістю «поїхати за товаром до Польщі».

Така сама ситуація і з святкуванням Дня міста. В останні роки його взагалі не проводять, пояснюючи це недоречністю у зв’язку з війною на Донбасі. Справді, таке проведення було недоречним у 2014 році, коли війна тільки-но розпочалася. Але невідомо скільки вона триватиме, а психологічне розвантаження людям зараз особливо потрібне, зокрема і тому, аби вони не забували, що окрім страждань, болю та смертей, є ще й інші, радісні та позитивні моменти. Зрештою, незважаючи на війни, і тоді, і зараз, весілля, хоч і скромно, але люди не припиняли святкувати. Крім того, День міста – це чудовий привід зібрати все ті ж кошти для допомоги учасникам та постраждалим у війні, вшанувати пам’ять героїв АТО і показати равчанам тих, хто щасливо повернувся з війни і захищав їхній спокій. Іншими словами, День міста та інші святкові заходи – це якраз і є можливість та спосіб виховання нових цінностей равчан, в першу чергу, поваги до себе та своєї Батьківщини.

Однак хто винен у тому, що у місті останнім часом відбувається відвертий культурний застій? Міська влада? Народний дім? Відділ культури і туризму, якому підпорядковується Народний дім?
У міській раді говорять про те, що «скромність» у відзначенні згаданих свят була усвідомленою.

– Цього року було ухвалено таке рішення, можливо, на наступний рік буде по-іншому, – пояснив міський голова Микола Зінько.
На наше запитання щодо того, хто мав би ініціювати проведення згаданих святкувань, мер зазначив, що найперше це мали б робити працівники Народного дому.

– Будинок творчості, музична школа тощо звертаються до нас з пропозиціями провести у певний день конкретний захід. Однак Народний дім повинен робити це в першу чергу – запропонувати план роботи на якийсь період, в якому обов’язково передбачено відзначення Дня Конституції і Дня Незалежності, – розповів Микола Зінько.

Міський голова зазначив, що колись схожі питання було легше вирішувати, оскільки Народний дім підпорядковувався безпосередньо міській раді. Зараз же заклад культури перебуває у віданні районного відділу культури і туризму.

У свою чергу, у Народному домі Рави-Руської погоджуються, що підготовка до проведення будь-якого заходу не може розпочинатися і тривати кілька днів. Однак наголошують, що без фінансування вийти за рамки того, як це відбувається зараз, неможливо. А про те, що у міському бюджеті передбачено кошти на проведення різноманітних святкувань та відзначень, там не знали.

– Звичайно, підготовка до різноманітних заходів, в тому числі, і відзначення Дня Незалежності чи Дня Конституції, потребує певного часу на підготовку – цього не можна зробити за день-два до самої події. Але нам ніхто не повідомляв, що у бюджеті міста передбачено кошти на святкування загалом чи на конкретні заходи зокрема, – прокоментував ситуацію директор Народного дому Рави-Руської Микола Обухов.

У відділі культури і туризму підтримали міську владу Рави і відзначають, що хотіли б, аби ініціатива щодо проведення різноманітних заходів виходила саме від Народного дому, а не від шкіл та від самого відділу. Зараз там оголосили конкурси на заміщення вакантних посад керівників кількох закладів культури, в тому числі і директора рава-руського Народного дому, про що ми повідомляли у №5 (77).

Громаді Рави-Руської, по суті, значення немає хто організовує різноманітні святкування. Цього року багатьом з равчан, схоже, набридло, що «свята у Раві нема». Особливо помітно це було саме після Дня Незалежності.

На сайті prykordonnya.info ми провели опитування щодо того, чи сподобалося святкування Дня Незалежності у Раві-Руській. 60% відвідувачів сайту святкувань у місті не побачили, проголосувавши за варіант «а воно було?». Ще 12% святкування не сподобалося, 10% вважають, що «могло бути і краще». І лише 16% святкування Дня Незалежності у Раві-Руській сподобалося (дані не є соціологічним опитуванням, – Авт.).

Як виправити ситуацію? Очевидно, що пошук «крайніх» змін на краще не принесе і Рава не стане культурним осередком бодай у західній частині Жовківського району. Міська влада повинна контролювати відзначення державних свят, адже саме під час таких заходів як День Конституції та День Незалежності, а особливо, День міста не в останню чергу і створюється образ для міського голови та міських депутатів. 

Народний дім повинен стати двигуном культурного життя міста і «засипати» міську раду та відділ культури ідеями щодо проведення культурних заходів – концертів, масових гулянь, вистав, тематичних вечорів тощо, а також шляхів їхньої реалізації. 

Відділ культури зі свого боку, очевидно, впливатиме на ситуацію ще кілька років, допоки територіальні громади не об’єднаються і заклади культури не стануть контролюватися безпосередньо «на місцях». 

І, звісно, громада Рави-Руської повинна показати, що вона не є глухою провінцією та постійно у різних формах стимулювати і владу, і Народним дім, і чиновників на те, аби вони дбали про культурний розвиток міста.

Андрій Бучко, газета “Прикордоння” №6 (78) від 21 вересня 2016 року

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *