«Великодня сповідь є дійсною до Вознесіння»
Цього року, з 19 лютого до 7 квітня, православні християни перебувають у часі Великого посту. Церква закликає і для більшості віруючих є обов’язком як християн у цей період посповідатися. «Прикордоння» поцікавилось про особливості сповіді у час Великого посту у декана Рава-Руського деканату Української Греко-Католицької церкви отця Романа Улицького. Про це йдеться у №4 (94) газети “Прикордоння”.
– Отче, чому у час Великого посту робимо акцент на сповіді?
– Значення сповіді – це визнання своїх гріхів як бажання себе очистити. Гріх заплямовує людську душу, зокрема, і робить її неготовою до спілкування з Богом.
У час Великого посту акцент на сповіді робимо тому, що це – час страждань Ісуса Христа, які він переносить заради людини. Людина стала причиною гріха і, будучи не в змозі від нього звільнитись, Господь страждає замість нас. Тому ми маємо певне зобов’язання – повинні Йому полегшити ці страждання, очистивши себе.
Тому і Церква акцентує свою науку, зобов’язуючи кожного християнина хоча би раз на рік відбути Святу сповідь та Святе причастя у часі Великого посту.
– Чи є якась особлива підготовка до сповіді у цей період?
– Суттєвої вона нічим не відрізняється від звичайної. Сповідь завжди, протягом року, залишається сповіддю. Але під час Великого посту, навіть ще перед ним, Церква приготовляє своїх людей до цього важливого моменту, показуючи їм певні людські слабкості, гріхи, які з різних причин можуть завдавати людині сумнівів, страху, боязні не бути почутим. Тому цей період є сприятливим і легшим до сповіді, бо людина бачить, що в різних випадках її почує Бог і отримає прощення. Церква намагається позбавити людини страху перед сповіддю.
– У який період Великого посту найкраще сповідатися, адже серед християн побутує думка, що в останній його тиждень це роблять лише великі грішники?
– Коли сподіватися – значення немає, адже сам факт цього говорить про те, що сповідаються ті, хто має гріхи. Здорові люди лікаря не потребують – лише хворі. Так само і зі сповіддю. Коли б людина не сповідалася, вона розуміє, що є грішною і має потребу відбути Святу сповідь для того, щоби себе очистити.
– Чи має значення те, де християнин сповідається? Чи може він сповідатися не у храмі своєї парафії або у церквах інших конфесій?
– Сповідь для того, щоб вона була канонічною, має своє правило. Люди сама в собі сповідатися не може. Для того, щоб сповідь була довершеною, повинен бути духовний сповідник, тобто, священик, який має право виконувати таке таїнство. Сповідь – це не обряд і не звичай, а – одне із семи таїнств, яке уділяє Церква своїм вірним.
Певної прив’язаності до храму чи території сповідь не має. Важливо, аби була дотримана формула, за якою її звершує духовна особа над мирянином. Але бажано сповідь провадити у тій парафії, до якої людина належить, аби парох, який обслуговує цю парафію, мав достеменний факт і знав, що його парафіяни сповідаються. Втім, якщо людина сповідається у іншому місті – нічого страшного у цьому немає.
– Чи буде чинною сповідь, якщо людина свідомо йде сповідатися до священика не зі своєї парафії, оскільки, до прикладу, не може йому розповісти про всі своїх гріхи?
– Така сповідь буде чинною і навіть має своє оправдання. Якщо людина вважає, що з різних причин вона може утаїти гріх перед своїм духівником – зі стиду чи іншої причини – то краще, якщо вона посповідається у іншого священика і перед ним не утаїть жодного гріха. Але це повинні бути поодинокі та окремі випадки, а загальна практика – такою, щоби сповідатися у себе на парафії.
– Чи є якісь чинники, які пом’якшують або обтяжують те, що людина не посповідалась протягом Великого посту чи тривалого часу?
– Таких немає, за винятком того, що якщо людина перебуває у такому місці, де немає храму, священиків і її присутність у тому місці унеможливлює її сповідь. Якщо людина не встигла у часі Великого посту посповідатися, вона може зробити це у найближчий час після Христового Воскресіння. Старші отці кажуть, що Великодня сповідь є дійсною до Вознесіння. Якщо є бажання і постанова звершити таїнство Святої сповіді, то людина завжди знайде місце аби це виконати.
