«Сестрі Романі вдалося створити «райський куточок» для наших дітей»

Сьогоднішня публікація у рубриці «Сусідонька» - незвична. Вперше ми розповідатимемо про духовну людину, вперше про нашу героїню говоритимуть люди, які й самі заслуговують на те, щоб про них писали.

Знайомтесь, Романа Мусенко – сестра-монахиня Згромадження св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії. Їй вдалося втілити у життя мрію багатьох людей. Вона перетворила незавершену будову в с. Потеличі на казковий будинок для малечі, облаштувавши в ньому благодійний греко-католицький дитячий садочок імені о. Кирила Селецького (розташовується на горбочку при виїзді з села поруч зі школою, - Авт.).

«Покликання до монаршого життя – особливий дар. Коли людина приходить в монастир, вона не є ще святою, а лише безмежно любить Бога і прагне стати досконалою. Це – як золото в горнилі, воно не одразу стає чистим злитком, потрібне випробовування високою температурою, щоб усі домішки випарились. Лише тоді світ зможе побачити яскраве сяйво дорогоцінного металу».
    
- Ідея створення Благодійного греко-католицького садка в с. Потеличі належить до згромадження сестер Св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії, хоча передумови до  прийняття сестрам цього рішення були надані їм громадою нашого села, - розповів сільський голова Потелича Андрій Лосянович. – Багато років тому на загальних зборах колгоспу люди прийняли рішення про безплатну передачу незавершеної будови садочка на 100 місць згромадженню сестер св.. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії.

Років з десять особливих змін там не відбувалось, допоки в наше село не приїхала сестра Романа. Завзяттю, з яким вона взялася за справу, можна було лише позаздрити. Усіх здивувало те, що їй самій вдавалось виконувати роботу п’ятьох досвідчених інженерів. Ось тоді мешканці села зрозуміли, що садочок буде! Фінансова допомога надходила, так би мовити, з усього світу. Хто вклав свої власні кошти у цей проект, зможе в повній мірі оцінити масштаб витрат та величину зусиль, які були вкладені.

Сестра Романа вражала усіх своїм нестримним бажанням досягти поставленої мети. Люди навіть казали: «Ця маленька монахиня володіє великою силою духу, має гострий розум, твердий характери та щире серце». Покликання сестер-монахинь – не лише любити Бога, але й чинити так, щоб Його полюбити інші. Сестра Романа ніколи не вихваляє себе, нічого не робить заради визнання. Вона лише щодня сумлінно виконує дане їй завдання.

Сестра Романа Мусенко сумлінно виконує своє завдання і навчаючи дітей у школі. У селі Дев’ятирі вона навчає дітей християнської етики.

- Сестра Романа – наша колега по роботі, - розповіла директор Дев’ятирської школи Оксана Широн. – Вона завжди вдосконалює свої знання: щоб отримати знання з педагогіки - закінчила Дрогобицький університет і отримала диплом вчителя початкових класів; щоб осягнути знання з керівною роботи - пішла навчатись у Дрогобицьке кооперативне училище; щоб отримати духовну освіту – закінчила Люблінський католицький університет; щоб отримати професійні знання з викладання Християнської етики навчається у Львівському обласному інституті післядипломної освіти.

За словами педагогів, сестра Романа завжди відкрита до нового, прислухається до порад колег. Усе, за що вона береться, робить якісно. 

- Відчуття смаку, краси, кольорів, почуття такту та відповідальності в неї – від Бога, - продовжила директор школи. – Господь знав, що усі ці чесноти знадобляться сестрі Романі у повсякденному житті, тому щедро наділив її усіма ними! А ще я говорю, що нам усім є чому повчитися у сестри Романи.

Цікаво, сестра Романа заробітну платню, яку отримує в школі, витрачає на потреби дитячого садока і лише малу частину з них – на поповнення рахунку мобільного телефону та заправку автомобіля.

- Я була членом молодіжної організації «Українська молодь Христові», створену сестрою Єлизаветою, яка зараз обіймає посаду головної настоятельки жіночого монастиря у Львові. Так що із сестрами-монахинями знаюся з дитинства. Тому, коли почула, що до нашого села приїхала сестра Романа, вирішила познайомитись з нею, - пригадала секретар-діловод Потелицької школи Любов Школик. – Перше враження склалося хороше, одразу було видно, що сестра – врівноважена, цілеспрямована, ввічлива. Вона слів на вітер не кидала, а наполегливо оббивала пороги кабінетів чиновників щоб отримати необхідні підписи на документах. Бувало, що до деяких керівників їздила десятки разів, але вона завжди доводила розпочату справу до кінця. Результат говорить сам за себе – сьогодні садочок працює!

Моїй дочці вже дев’ять років, вона була однією з перших відвідувачок дитячого садка. Платила я 300 грн, вважаю, що це - невисока ціна за те, що наших дітей пильнують, навчають, годують, возять на усілякі екскурсії, шиють їм костюми до кожного свята. Батьків не хвилює придбання книжок, олівців, фарб, зошитів, альбомів – усе видають в садочку. На свято Святого Миколая та Різдво Христове діти отримують подарунки. Крім того, на моє глибоке переконання, діти зростають врівноваженими, з повагою ставляться до батьків та оточуючих. Сестра Романа, добираючи оздоблення, інвентар, персонал, програми виховання, враховує особливості дитячої психології. 

У садочку всюди кольори веселки – вимикачі, рушнички, ковдри, килими – усе по-дитячому яскраве, стіни та меблі – теплих кольорів, дитячий майданчик – безпечний. Сестрі Романі вдалося створити «райський куточок» для наших дітей у греко-католицькому Благодійному дитячому садочку ім. отця Кирила Селецького.

Вихователька благодійного дитячого садочку Оксана Сахрін розповіла про працівників садочку та особливості їхньої роботи.

 - У нашому садку працюють дві нянечки, дві виховательки, кухар, музичний керівник та сестра Романа, яка суміщає посади директора, вихователя та завгоспа. До речі, сестри-монахині працюють безкоштовно та виконують усю необхідну роботу.

Як розповіли працівники благодійного дитсадка, виховательки, няньки під час сну дітей встигають помити двері, вікна, почистити вбиральні, протерти підлоги. Там ніхто не відмовляється від додаткових обов’язків. Кухар пані Ліда щодня готує смачні та поживні страви, крім цього, сама вона робить розрахунок необхідних продуктів таким чином, щоб нічого зайвого не залишалося та й щоб діти не були голодними. 

- Сестра Романа дбає про духовне виховання дітей, усі програми націлені на виховання дітей у християнському дусі.  На навчаннях для нас, які проходять щоп’ятниці, сестра Романа розповідає, що Бог не промовляє до нас переконливими аргументами, а говорить з нами через наші найглибші почуття. Саме Боже проведіння привело сестру Роману в село Потелич, де їй призначено виконати надану їй місію.

Я дуже люблю наші навчання, після них відчуваю себе духовно збагаченою, - додала пані Оксана.

Кухар благодійного дитячого садочка Лідія Копитчак поділилася своїм враженням від роботи з сестрою Романою.

- Я працюю з сестрою Романою з дня відкриття садочка і сміливо кажу, що мені пощастило з керівником, адже вона прагне щоб діти споживали смачну та корисну їжу, дбає за комфорт (з гордістю  проводить мене на кухню, де смачно пахне котлетами та пиріжками і я одразу розумію, що це – запах мого дитинства, - Авт.). – Я проста сільська жінка, для мене важливо щоб діти щодня споживали свіжу їжу, спали в теплих ліжечках, гралися гарними іграшками і зростали здоровими та добрими.

У дитсадку розповіли, що меценати та заробітчани, які долучилися до спільної справи його створення, приїжджаючи на Батьківщину, радіють, що малеча має такі казкові умови для розвитку.

Сестра Романа та сестри-монахині щодня читають молитву-подяку усім небайдужим, тим, хто долучився до цієї справи – допоміг  створити благодійний садок імені Кирила Селецького в Потеличі.

Впевнена, що з такими людьми, як Вони, світ зміниться на краще!

Олена Криниця, газета "Прикордоння" №5 (64) від 6 травня 2015 року.