Равське обличчя нової поліції

Майже два роки в Україні у найбільших містах діє нова патрульна поліція. Вона стала головним обличчям реформ у нашій державі. На службу до лав нової поліції прийшло багато молодих людей. Однією з них є равчанка Світлана Михайловська, яка вже майже рік працює на посаді заступника начальника Управління патрульної поліції в місті Запоріжжі.

Світлана Михайловська народилася у Раві-Руській. У 2008 році закінчила місцеву загальноосвітню школу №1. У 2008 – 2013 рр. навчалася у Львівському державному університеті внутрішніх справ, де здобула спеціальність менеджера адміністрування. Після цього пройшла 4,5-місячні курси підвищення кваліфікації  у навчально-тренувальному центрі «Верещиця». Отримала звання молодшого сержанта міліції та почала працювати на посаді інспектора 4-ї роти батальйону патрульної служби Львова.

У 2015 році Світлана Михайловська пройшла відбір у нову патрульну поліцію Львова. З 23 серпня 2015 року вона була командиром роти Управління патрульної поліції у Львові, потім – обіймала посаду командира батальйону. А з 16 квітня 2016 року – працює заступником начальника Управління натуральної поліції в м. Запоріжжі у званні лейтенанта.

- Світлано, як ви потрапили у нову поліцію?

- Відбір до нової патрульної поліції Львова розпочався у 2015 році та співпав з початком реформування міліції. Моя посада потрапляла під скорочення, тому я не вагаючись заповнила анкету.  Потім успішно пройшла всі етапи відбору і отримала запрошення на навчання. 

Навчальний процес мені подобався, було неважко, адже законодавчу базу я вивчала ще під час навчання в університеті. У порівнянні з цивільними людьми, я добре орієнтувалася у законодавстві. 

- Що найважче було при відборі у поліцію?

- Нічого складного не було. Коли я йшла на конкурс, то не була повністю впевнена в успіху, але хотіла спробувати свої сили. Після успішного проходження перших етапів, впевненість з’явилася. Думала, якщо я не пройду, то хто?

Мабуть, найстрашніше було на співбесіді. Адже там комісія у складі семи людей ставила запитання, дивилася на реакцію, поведінку. Це було складно психологічно.

- Як ви стали заступником начальника Запорізької патрульної поліції?

- Моєму начальнику у Львові запропонували очолити патрульну поліцію у Запоріжжі. Він зателефонував мені і запропонував поїхати з ним. Я без вагань погодилася. Не шкодую, що потрапила сюди. Робота цікава, мені подобається, в цілому - все влаштовує. Однак протягом минулого року лише двічі вдалося з’їздити до батьків.  

- Ви – досить молода, а працюєте на посаді заступника начальника. Чи не важко з колегами, особливо, зі старшими?

- Ні, не важко. Серед наших працівників більшість - молоді люди віком до 35 років. Незважаючи на це, субординація зберігається. Всі ми розуміємо, що працюємо заради однієї справи – забезпечення спокою та правопорядку. Тому ті, хто має більший досвід роботи у правоохоронних органах, діляться ним, а ті, для кого він – перший, пропонують своє бачення.

- До нової поліції дуже прикута увага громадськості. Зокрема, представники останніх, бувало, звинувачували нових полісменів у різних недоліках, порушеннях, словом, втягували їх у скандал. Як ви ставитесь до подібного контролю?

- Уваги з боку громадськості і справді багато. На мою думку, активістів можна умовно поділити на дві категорії. Перші контролюють, аби покращити роботу поліції, а другі - прикриваються статусом громадських активістів щоб показати реформу поліції провальною, а роботу поліцейських – непрофесійною. 

У Львові громадські діячі прагнуть не лише виявити недоліки у роботі полісменів, а й усунути ці недоліки, перевірити правоохоронців на чесність та добропорядність, побачити їхню реакцію на різні ситуації. Були випадки, що активісти, так би мовити, провокували поліцейських – то спеціально автомобіль паркували з порушеннями, то щось інше. Тобто, такі «провокації» були свого роду екзаменом. Але винятково задля вдосконалення роботи. 

У Запоріжжі ж – навпаки. Чимало представників, як вони себе називають, «громадських організацій», прагнуть не просто перевірити фаховість нових поліцейських, а будь-що довести їх непрофесійність і некомпетентність. Такі «активісти» навмисно стежать за патрулями, займаються відвертими наклепами. А коли доходить до притягнення до відповідальності, виявляється, що вони – зовсім не громадські активісти і навіть не є мешканцями Запоріжжя чи області. Нові поліцейські через подібні речі постійно перебувають у напрузі. 

Звісно, громадськість має контролювати нашу діяльність, адже об‘єктивна критика завжди іде на користь. Однак такий контроль, у підсумку, повинен робити службу поліції кращою, а не викликати у людей недовіру до правоохоронців.

- Що змінилось за час вашої роботи у Запоріжжі на посаді заступника начальника місцевої патрульної поліції?

- Особисто для мене цей рік приніс багато змін: зовсім нове місто, нові люди, нова керівна посада. Однак я досить швидко адаптувалася і тепер почуваюся у Запоріжжі як вдома. Я задоволена результатами як своєї роботи, так і всього Управління. Ми, керівництво, ростемо і розвиваємося пліч-о-пліч зі своїми підопічними. Разом вчимося, здобуваємо досвід. 

Вважаю, що протягом першого року роботи нової патрульної поліції в Запоріжжі сталося багато позитивних змін. Однозначно збільшився рівень довіри громадян. Ми реагуємо не тільки на адміністративні правопорушення та слідкуємо за дотриманням водіями правил дорожнього руху, а й орієнтуємося на розкриття кримінальних правопорушень, з чим успішно справляємося. 

Андрій Бучко, газета "Прикордоння" №3 (83) від 14 квітня 2017 року

Фото Репортер UA